Музей волинської ікони вкотре вражає виставкою

Експозицію «Небесне воїнство. Образи святих воїнів на волинських іконах ХVIІ-ХІX ст.» відкрито 15 травня до Міжнародного дня музеїв завдяки старанням працівників цього закладу та їхніх колег з Державного історико-культурного заповідника м. Острога. Участь у заході взяли керівники міста, духовенство, наковці, студенти-культорологи.

Українську Греко-Католицьку Церкву представляв о. Августин ЧСВВ з Луцького монастиря св. Василія Великого. Презентував виставку директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, зазначаючи: «Музеї об’єднуються для того, щоб впливати на життя місцевих громад, спонукати їх думати про збереження та примноження культурної спадщини, і ця виставка є підсумком такої роботи колективу».

Задум створити виставку виношували 2 роки провідні наукові співробітники Ангеліна Вигодник та Людмила Карпюк, за цей час було підібрано широку панораму сакральних пам’яток, низку творів реставровано у Львові й Києві. Як зауважив Анатолій Силюк, таку кількість полотен даної тематики жоден музей не експонував. Прекрасні й глибоко духовні образи лицарів, якими малювали архистратига Михаїла, святих Юрія Змієборця, Димитрія Солунського та Євстафія, дають змогу оцінити майстерність, колористику, неповторність й сюжетні цікавинки творів волинської школи іконопису. Споглядання їх викликає велику повагу перед майстрами, що могли написати уявний лик ліпше сучасного фотографа чи комп’ютерного графіка. І, певна річ, у кожній іконі прочитаєш свій богословський зміст. Наприклад, на одному зі зображень фрагменту Апокаліпсису, як підмітив о. Августин, крилатий архангел з оголеним мечем має на срібному обладунку плеча викарбувані людські риси, а водночас у темної істоти під його ногами теж звичайне обличчя сумного чоловіка, на чиїй голові не одразу й помітиш роги. Два однотипні образи арх. Михаїла, очевидно, кисті одного майстра (віддані в храми різних місцевостей), порівнюють ефект від реставрації спеціалістом і наслідком «миття» полотна в церкві: у першому дивуєшся насиченості і добору фарб, у другому — блідості копії. Серед 21 експоната особливе місце займають рідкісна посріблена карбована хоругва та мало поширена ікона святого Євстафія.

Завідувачка Музею волинської ікони Тетяна Єлісєєва зауважила, що на Волині особливо шанували св. Георгія Переможця, чимало його зображень дійшло до нашого часу, його поміщено на герби князів і міста Володимира-Волинського.

Науковець Людмила Карпюк під час екскурсії звернула увагу на написання однієї з ікон 1630 року в рідкісній ранньогрецькій традиції: щоб показати героїку подвигу, св. Георгій наказує врятованій принцесі обв’язати шию дракона своїм поясом і ввести у місто, де й вбиває чудовисько. Інші сюжети відповідають західній традиції.

Представлені роботи належать малярам як високого художнього рівня, так і непрофесіоналам, проте їх твори по-своєму притягальні. Є й образ чудового вершника-героя, написана з чорно-білої гравюри, яка зараз зберігається у бібліотеці Вернадського. А в одній з ікон св. Димитрій тримає несподіваний атрибут — щит, подібний до татарської зброї. «У цих образах дійсно втілена перемога християнської віри, перемога добра над злом, — підмітила завідувачка музею Тетяна Єлісєєва. — У фондах є ще ікона страстотерпців Бориса і Гліба, але вона ще не відреставрована, тому ми не могли її представити широкому загалу. Ми вже відібрали кілька стародруків, якими доповнимо експозицію.

Думаю, виставка буде цікавою відвідувачам, познайомитись з нею можна до вересня».

Ольга ХАРІВ