Ювілейна Проща до Крехівського Василіянського монастиря св. Миколая

20-21 травня парафіяни храму св. Василія Великого під духовним проводом ігумена монастиря о. Терентія Цапчука, ЧСВВ та бр. Методія Рицаря, ЧСВВ взяли участь у Ювілейній Прощі до Крехівського Василіянського монастиря св. Миколая. Програма паломництва розпочалась з Хресної дороги на горі Побійній, яка була присвячена 400-літтю відновлення Василіянського Чину. Отці Василіяни у своїх роздумах поєднали Хресну Жертву Ісуса Христа із Хресними періодами в історії нашої Церкви та Василіянського Чину, зокрема, пригадали ті постаті своїх попередників, яким ми завдячуємо відродженню східного чернецтва та розвитку Української Греко-Католицької Церкви: св. свщмч. Йосафата, блаженної пам’яті Йосифа-Веніамина Рутського, митрополита Андрея Шептицького, блаженних Дрогобицьких мучеників та багатьох Подвижників-Василіян. На завершення Хресної дороги отець-протоігумен Йоан Школик, ЧСВВ уділив присутнім благословення та повний відпуст. Згодом під гучний передзвін була урочисто винесена чудотворна ікона св. Миколая-Чудотворця та відслужена Вечірня з Литією у супроводі монашого хору «Deisis». Продовжилась програма молитовними та пісенними чуваннями перед Найсвятішими Тайнами під проводом о. Йосафата Хаймика, ЧСВВ. О 24.00 прочани чисельно взяли участь у Божественній Літургії, яку очолив та виголосив проповідь о. Теодосій Янків, ЧСВВ. Протягом ночі у Церкві та на відпустовій площі тривали чування.

В неділю, після Утреньої та Молебню до св. Миколая, розпочалась Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Глава і Отець УГКЦ — Блаженніший Святослав Шевчук у співслужінні з владикою Димитрієм Григораком, ЧСВВ, єпископом Бучацьким, владикою Василієм Тучапцем, ЧСВВ, екзархом Харківським, владикою Володимиром Груцою, ЧНІ, єпископом-помічником Львівської Архиєпархії та численним духовенством. Під час проповіді Блаженніший Святослав виголосив: «У Святому Писанні дуже часто, щоби відкрити людину до Бога, або об’явити людині, ким є наш Бог, що Він нам чинить, як нам можна Його особисто зустріти, про Бога говориться як про світло. Сам Христос каже нам: «Я є світло, хто йде за Мною, той не буде блукати у темряві, але матиме світло життя». Ці самі слова Ісус повторює своїм учням у той момент, коли Він проходячи, зустрівся з сліпородженим, побачив людину, яка Його бачити не може. Син Божий бачить людину в потребі, зближається і чинить глибокий символічний жест — змішує свою слину з пилом і намащує очі сліпого — так, як при сотворенні творить людину із земного пороху. Христос наче наново творить йому око, Він не просто вертає зір, а дає можливість бачити Бога. Чому ж посилає сліпородженого у Силоам? Ідучи, вмиваючись у Силоамській купелі, сліпороджений наче занурюється в Особу Ісуса Христа. Святі Отці порівнюють цю подію із Святою Тайною Хрещення — Тайною, яка відкриває нам духовні очі і дозволяє по-новому бачити Бога та ближніх. Тому Христос є Той, хто просвічує кожну людину і наново нас народжує, наново добуває нас із царства темряви.

Також ми зібралися тут, щоб споглядати між собою святого Миколая — Мирлікійського Чудотворця. Його постать показує нам, що саме святі люди творять історію. Церква потребує святих, які творитимуть історію. Серед таких постатей — і Йосиф Веніамин Рутський, який відродив разом із св. Йосафатом Василіянський Чин. Плодами цього відродження є теперішні Василіянські монастирі та спільноти Отців Василіян. Ми дякуємо сьогодні також за тих місіонерів, які на голос доброго пастиря — митрополита Андрея Шептицького — поїхали в Канаду, Бразилію, Аргентину. Завдяки їхньому служінню наш народ не загубився і не втратив свого коріння. Нехай буде благословенний Господь, який завжди посилає людей, що провадять наш народ до Христа.

Я прагну, щоб цей Ювілейний рік для монашества став Силоамською купіллю, де всі ми могли б вмитися і зануритися в те післаництво, яким Господь нас обдарував, щоб побачити дорогу, на яку Він нас кличе, і не боятися нею йти. Я молюся, щоб Бог послав нашому народові провідників, які б ставили Христову правду на перше місце у житті, щоби вести нас за собою у майбутнє.

Ми просимо сьогодні: «Господи Ісусе, ми знаємо, що у тій хвилині Ти проходиш між нами, ми знаємо що Ти бачиш кожного з нас, що Ти бачиш наше серце, навіть бачиш нашу сліпоту, часом наше маловірство, але просимо Тебе, поглянь на нас так, як на цього сліпородженого, яким благовістуєш сьогодні Добру Новину нам. Будь нашим світлом, щоб ми могли Тебе побачити і поклонитися Тобі».

Під час Літургії вірні чисельно приступили до Святих Тайн Сповіді та Євхаристії. На завершення Блаженніший Святослав уділив вірним благословення і повний відпуст, а під час многоліття щиросердечно привітав і подякував єпископам, протоігумену о. Йоану Школику, ЧСВВ та братам і отцям Василіянського Чину, особливо тим, які служать на Сході України та в Криму, хору під орудою о. Василя Мендруня, ЧСВВ, усім прочанам й українському народові. В свою чергу протоігумен о. Йоан, ЧСВВ подякував Блаженнішому Святославу за Його Батьківську опіку та турботу над Отцями Василіянами й усією Українською Греко-Католицькою Церквою. Завершились святкування спільною молитвою «Боже великий єдиний».

Так радісні та натхненні прочани із безмежною вдячністю Богові за отримані духовні дари повернулися до своєї Церкви і домівок, щоб свідчити тут Воскреслого Христа своїм життям.

Тетяна Сосновська

https://www.youtube.com/watch?v=p-KJoat7jY8