Посвята у Вівтарну дружину

Глядіть, як добре і як любо,
коли брати живуть укупі!
Немов на голові найліпше миро, що на бороду стікає,
бороду Арона, на комір його шат стікає.
Немов роса хермонська, що спадає на сіонські гори:
бо там Господь зсилає благословення, життя повіки
(Пс 132)

У неділю 26 листопада у післядень святкування мученичої смерті святого священомучиника Йосафата відбувся Чин прийняття до Вівтарної Дружини святого священомученика Йосафата вісьмох юнаків: Комарницького Олега, Польового Назара, Камінського Романа, Назаркевича Олексія, Медвецького Іллі, Барабаша Захара, Барабаша Данила і Кирилюка Юрія. Хлопці протягом кількох років вже прислуговували під час Божественної Літургії у якості кандидатів і ось настав цей знаменитий день, коли вони вступили до лав Вівтарного Братства.

Передувала прийняттю Божественна Літургія на якій прислуговували дійсні члени Вівтарної Дружини, таким чином, передаючи естафету свого служіння молодшому поколінню.

Після Літургії відбувся Чин прийняття, що його здійснив отець Юліан Хомечко ЧСВВ. На ньому хлопці здійснили присягу, а після цього до них звернувся отець Юліан,який у своєму слові наголосив на високій гідності даного служіння для церковної спільноти, адже серед багатьох хлопців лише деякі мають привілей приступати до Вівтаря. Водночас отець наголосив на обов’язках вівтарника і побажав їх сумлінно виконувати.

Діяльність Вівтарної Дружини полягає у потрійному служінні: служінні біля Престолу під час Божественної Літургії і інших богослужінь добового кола; плеканні і зберіганні єдності за прикладом святого Йосафата, покровителя вівтарників; служінні ближньому через допомогу потребуючим і виконанні праці на парафії. Таким чином, виховання вівтарників проводиться через прийняття святих Тайн, спільну молитву, працю, служіння, спорт і катехизацію. Звідси вівтарники ─ це завжди активні учасники життя парафії. Тому радість від цієї події є не тільки радістю Вівтарної Дружини, а й радістю всієї парафіяльної спільноти.

Від імені всієї парафії бажаємо Вам, дорогі хлопці, зростання в чеснотах і в мудрості, щоб бути завжди готовим реалізувати гасло святого Йосафата: «Щоб усі були одно».