«33 хвилини»

Скільки його, того віку, у слуги твого? Коли Ти над гонителями моїми суд учиниш? На мене яму викопали горді, а це не за законом Твоїм. (Пс. 119, 84-85) З 6 вересня 2008 р.Б. в Україні проводиться акція «33 хвилини», присвячена пам’яті жертв голодомору 1930-1933 рр. Ініційована вона президентом В. Ющенком, підтримується на локальному рівні місцевою владою, зокрема в м. Луцьку – міським головою Б. Шибою, міським Управлінням освіти та міським Управлінням культури. Організатором Акції виступає НСОУ «Пласт», спів організаторами – молодіжні громадські організації. 4 жовтня в Луцьку Акцію «33 хвилини» провела ВОМО «Українська молодь – Христові!», її учасниками стали учні 8-х класів Луцької гімназії № 14. Під час акції зачитувалась Книга Пам’яті – імена осіб, які загинули в часі голодомору, а також спогади очевидців. Горіли свічечки-офірки, линула молитва за спокій душ тих, що невинно загинули… так хотілося б змінити плин трагічної історії та оберегти, захоронити, відвернути… Пам’ятаймо! Якби ми народились в їх часи, то нас кидали би тваринам, бичували, дерли шкіру, розривали кіньми навпіл, взували в чобітки із цвяхами, сікли мечем... Якби ми народились в їх часи, то нас би садовили на колах і хоронили голови на палях, загнали би в солдати, на заслання у чужину, облили би водою на морозі й так залишили, топили б у криницях... Якби ми народились в їх часи, то нас би ко?пали у лоні Матері; збирали б вилами, як гній, і засипали б ще живими в землю; на допитах палили би хрести на спинах; наші Покликання варили б в казанах та розіп’яли б на стіні тюрми, а потім вклали б у розпорений живіт ще ненароджене Дитятко; наше Кохання заганяли б у криївки, щоб ми загинули разом в одну й ту саму мить від власних куль... Проте, ми народилися в свої часи... Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе. (Йо. 12,24) Ми – їх рясні плоди... Але для когось ми ще тільки зерна.