18 жовтня завершився собор Луцького екзархату

Автор: о. Володимир Зінько.

Завершальною тематикою цьогорічного собору Луцького екзархату Української Греко-Католицької Церкви була дияконія або соціальне служіння Церкви. Висвітлення цього не менш важливого покликання у сьогоденні взяв на себе о. Володимир Кметь, який протягом тривалого часу втілює церковну дияконію через благодійний фонд «Карітас». Представляючи тему соціального служіння, він неодноразово наводив наочні приклади із Святого Письма та життя святих. Отець підкреслив, що служіння для ближнього настільки колоритне та багатогранне, що знаходить своє відображення й у звичних повсякденних речах. Доповідач наголосив, що тільки безкорислива любов, яку бачимо у вчинку доброго самарянина, здатна забезпечити плідне і конструктивне служіння. «Цією притчею Господь пояснює: діла любові на знають будь-яких відмовок, для них немає ані національних, ані релігійних перешкод. Однак варто пам’ятати й те, що милосердя не приносить матеріального достатку і вигод» — зазначив отець Володимир.

Продовжуючи розкриття теми, доповідач наголосив, що не варто сприймати церковну діяконію, як виключне завдання когось посвяченого. «Служіння ближньому кожен християнин може здійснювати там, де працює, де здобуває собі засоби для існування, — акцентував о. Володимир і окреслив принципи дияконії у заклику: — Нехай страждання ближнього стане нашим стражданням і радість наша — радістю спільноти!». В подальшому доповідач звернув, що саме служіння ближньому є шляхом людини до Господа. Отець зазначив, що відповідаючи на потреби сучасного українського побуту, християнин покликаний реалізовувати себе у волонтерських рухах, оскільки саме у цій царині сьогодні ми здатні висловити жертовність задля національних інтересів держави. Опісля, на підсумковому пленарному засіданні, кожна із груп презентувала власні ідеї для впровадження дияконії у практику парафій УГКЦ. Учасники пропонували об’єднати волонтерське служіння (наскільки це можливо) із державними соціальними службами. Варто зазначити, що учасники трьох груп пропонували організувати централізований благодійний фонд «Карітас» з сіткою філій, що уможливить масштабність та мобільність допомоги потребуючим. Ми маємо завдання плекати серед наших вірних, а особливо молоді, відповідальність до життєвого вибору та обов’язкового його виконання — саме таке завдання, на думку другої групи, має бути пріоритетним для християнських громад у втіленні дияконії. На закінчення виступив о. Роман Бобесюк, ділячись прикладом власного соціального служіння у м. Дубно. Засобом, який допомагає втілити та актуалізувати волонтерський рух, послужили для отця соціальні Інтернет-мережі «Вконтакті» та «Фейсбук». Саме завдяки такому способу праці вже протягом довгого часу парох м. Дубно допомагає численним сиротам довколишнього краю.

На закритті собору «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом!» канцлер Луцького екзархату УГКЦ о. Роман Бобесюк зачитав резолюцію спільних напрацювань. Аналізуючи результати обговорення, архиєрей Кир Йосафат подякував усім організаторам й учасникам заходу та зазначив: «Думка душпастирів і мирян є цінним надбанням. Оскільки як перші, так і останні бачать парафіяльну дійсність крізь власну парадигму, тому так важливо було її зіставити». На завершення Архипастир благословив присутніх та доручив їм популяризувати та втілювати ідеї собору у власному та парафіяльному житті.