Люрд очима Божої Дитини

З 24 серпня по 4 вересня 2008 р.Б. відбулась Всеукраїнська проща до Люрду. Активну участь в ній взяли також вірні Луцького екзархату. Благословив прочан у дорогу Луцький екзарх Йосафат Говера. Духовними провідниками Прощі були о. Володимир Кміть та о. Терентій Цапчук, ЧСВВ. Своїми враженнями про паломництво поділилася з нами Оленка Шершун – 15-річна УМХівка, активна прихожанка Церкви св. Василія Великого м. Луцька: Ми з нетерпінням чекали того дня, коли повинна була розпочатися Проща до Люрду, аби приїхати до Матінки Божої, вклонитися і помолитися до Неї, отримати Божу благодать і подякувати за все… Отож, ми вирушили з Божого благословення туди, де 150 років тому маленькій дівчинці Бернадетті Субіру об’явилась Матінка Божа. Захоплює дух, коли читаєш про події, які відбулися на цьому Святому місці, а коли слухаєш натхненні розповіді від священиків та прочан, то здається ще трішки і потрапиш у казку. Ось так, долаючи сотні кілометрів, проїжджаючи десятки міст, слухаючи настанови отця Терентія, ЧСВВ, молячись в особливих намірах за щасливу подорож, розважаючи над Святим Письмом, ми поволі наближались до нашої мети – відвідин Святого ґроту у Люрді. І хоч у прочан причини поїздки були різні: хтось їхав просити здоров’я, хтось – подякувати за ласки, хтось із наміром за навернення грішників, а хтось аби просто помолитися й відчути себе улюбленою Дитиною нашої Найкращої Мами, всіх нас об’єднувало очікування чогось особливого, надзвичайного. І кожна наступна мить, хвилина, година наближувала до центру подій 1858 року… … Й таки здійснилось: ми тут – у Люрді, сповнені почуттям радості, спокою, Божою Благодаттю, бо ніби знайшли скриню з скарбами, яку так довго шукали і яку потрібно лиш відкрити, аби пізнати глибину Неземного Щастя. Пізнати її через молитву, через зустріч з Богом у Божественній Літургії, в Святих Тайнах Сповіді та Євхаристії. Ми залишили усі щоденні турботи, проблеми й негаразди вдома та стояли перед чудотворним місцем – печерою Мосабель, і молились, молились, молились… молились й просили прощення гріхів, молились й дякували за таку щедру Божу ласку – бути в Люрді, молились, щоб ця мить Благодаті ніколи не закінчилась. Чекали у черзі до купелі, яка дає нам ще одну можливість відчути любов Бога і Небесної Матінки, адже саме через води цього чудотворного джерела Господь вигоював й вигоює людські немочі, хвороби. Ми пили святу воду, сповняючись Святим Духом; проходили Хресну Дорогу, молячись за особисте навернення; відвідували місця, де жила, христилась, працювала Свята Бернадетта, яка жертвувала останні сили на молитву до Матінки Божої з проханням виблагати у Господа відпущення усіх наших гріхів. Так швидко спливли миті, години, дні щастя. Востаннє стояли перед ґротом і молились до Богородиці, дякуючи за прихист та опіку, молились до Господа, дякуючи за життя, дари відчувати Його в нашому серці й жертвувати Йому себе. Востаннє пили воду, востаннє входили у Храм, і вже зовсім інші, зовсім не такі, як були – безумовно кращі. Їхали назад додому, щоб поділитися тим Небесним щастям з іншими людьми, передати хоч частину тієї радості, яку відчули, Божої Благодаті, яку отримали. Ми знайшли те, що шукали, дякуємо Господу та віримо, що це не остання наша Проща до Люрду. Слава Ісусу Христу! Так ми виявляємо наше бажання пізнати Бога ще раз, по-новому, хочемо впустити Його у наше життя через даровану нам ласку бути на місці об’явлень Богородиці. Оленка Шершун