Любов Серба: «Лоно матері покликане бути колискою нового життя»

Штрихи до біографії:

Любов Серба народилася у Львові, навчалась у Львівському медичному інституті. З 1993 року - на Волині, працювала лікарем-інтерн-інфекціо­ністом Волинської обласної клінічної лікарні, Луцької міської дитячої інфекційної лікарні. З 2007 року - завідувач приймального відділення обласної інфекційної лікарні. Член Всеукраїнського об'єднання "Свобода", обрана депутатом міської ради за партійним списком цієї політичної сили. Працює в постійній комісії з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства. Тему розмови Любов Дмитрівна визначила сама з огляду на День матері, що припадає на другу неділю травня. Мало кому відомо, що вона не лише лікар, партійний діяч, місцевий депутат, але й активіст громадської організації "Рух за життя", що відстоює право на щасливе материнство й дитинство.

- Любове Дмитрівно, минулого року ви брали участь у підготовці та проведенні циклу лекцій з питань стану репродуктивного здоров'я для студентів Луцького медичного коледжу, медичного коледжу "Монада", для членів молодіжних товариств. Запам'ятався ваш вис­туп на міській науково-практичній конференції "Шляхи збереження репродуктивного здоров'я українців". Чи не заважає громадська діяльність виконанню професійних обов'язків?

- Не заважає, а, радше, доповнює і допомагає. "Рух за життя" займається важливим пластом соціальних, медичних та духовних питань, які скеровані на оберігання життя. У цьому аспекті говоримо про аборти, контрацепцію, гомосексуалізм - те, що веде нас не до життя, а до смерті. Мусимо чітко усвідомити, що аборт - це вбивство ненародженої дитини, яка вже є фактично людиною від моменту зачаття. Сучасна ембріологія (наука про закономірності розвитку тварини та людини, починаючи з утворення статевих клітин і закінчуючи старінням та смертю; наука про розвиток зародка) стверджує, що життя людини починається від моменту злиття оболонок статевих клітин, бо вже з цього часу вони починають розвиватися і функціонують як одне ціле.

Саме з цього моменту формується новий генетичний код і починається розвиток унікальної у своїй неповторності людини. Із неї не виросте ніщо інше, окрім людини, як із зернятка яблуні виростає яблунька, а із пшеничного зерна - пшениця. Тож із маленького зародка людини постане велика людина, просто на ембріональному етапі ми її не бачимо, бо вона перебуває в лоні матері. Хоча сучасні методи діагностики можуть підтвердити, що там живе новий організм. Важливо розуміти, що життя починається з моменту зачаття і саме з цього часу його треба захищати.

Нині допускається, згідно з чинним законодавством, вбивство дитини у лоні матері до 12 тижнів, це називається абортом. Але дитина уже живе, у ній є повний набір хромосом, закладено органи та системи, які в майбутньому розвиватимуться. У старості ми не такі, як дитина у річному віці, і не такі, як у юності, тобто ми проходимо різні етапи розвитку. І ось цей час в лоні матері, укритий від очей, теж є етапом життя, тому його маємо шанувати, тим паче, що ненароджена дитина нічого не може сказати на свій захист.

- Довелось якось почути заувагу: хіба розумними є люди, якщо, знайшовши сліди бактерій на Марсі, твердять про життя на Червоній планеті, а зароджену дитину вважають за непотрібну річ і абортують? І тратять величезні гроші на випробування нових видів зброї, але не можуть виділити ні копійки, аби привезти їжу й одяг для голодних мешканців Африки. А якими конкретними діями члени вашої громадської організації відстоюють свої погляди?

- Починаємо з того, що проводимо освітні бесіди переважно зі школярами та студентами. Проводили ми громадські акції, зокрема, 1 червня молебні за участю представників різних християнських конфесій про захист ненароджених дітей. В основному наша робота поки що просвітницька. "Рух за життя" - офіційно не зареєстрована організація, бо це надто дорога справа, і ми не ставимо за мету декларувати себе задля досягнення в суспільстві якогось привілею, влади, слави. Це просто гурт однодумців. Щоб приєднатись до організації, достатньо скористатися телефоном чи соціальною мережею в інтернеті.

- А ви бачите якісь результати своєї діяльності?

- Можу сказати так: у суспільстві на загал формується усвідомлення того, що аборт все-таки є вбивством ненародженої дитини, тому чинити цього не можна. Власне, наукові дані про природу людини повинні лягти в основу формулювань українського законодавства, яке повинно гарантувати право на життя кожній людині. Саме таке формулювання є у статті 27 Конституції України: "Кожна людина має невід'ємне право на життя". Депутати фракції ВО "Свобода" в парламенті зареєстрували законопроект, який має відрегулювати і ці питання. У нім йдеться про заборону абортів, за винятками медичних показів (коли йдеться про загрозу здоров'ю матері чи дитини) та випадками зґвалтування жінки. До слова, у 2011 році в Угорщині ухвалено нову конституцію, в якій записано, що людське життя необхідно захищати від моменту зачаття до природної смерті, йдеться там і про захист шлюбу чоловіка та жінки, а також сім'ї як добровільного союзу між чоловіком і жінкою.

- Є вже й коментарі до такої пропозиції, мовляв, тоді з'являться кримінальні аборти.

- Знаю про них. Трапляються й інші заяви, наприклад, жінка у телевізійній програмі заявляє, що це частина її тіла, тож вона має право розпоряджатися ним, як завгодно. У мене зразу виникає така думка: рука чи око також є частинами тіла, і за такою логікою речей можна сказати, хай, можливо, позбудеться їх? Чи вчинила б так? Певне, що ні. Проте погоджується убити життя, яке їй не належить, яке не може бути частиною її тіла, бо це інший організм за групою крові, за генетичним набором та й навіть за статтю, коли розвивається хлопчик. Лоно матері просто покликане бути колискою цього життя. Щодо думки стосовно кримінальних абортів, то, керуючись такою логікою, можна сказати, що не варто забороняти наркотрафік, бо існуватиме підпільна індустрія поширення наркотиків.

Кримінальні аборти, звісно, будуть. Але не масово. У Польщі, наприклад, аборти заборонено на законодавчому рівні, і статистика проведених абортів у Польщі та в України різниться в рази. За неофіційними даними, за роки незалежності в Україні було зроблено 30 мільйонів абортів. У Польщі за ці ж роки зробили тільки 82 тис. 329 абортів, що у 365 разів менше, ніж в Україні. Цифри говорять самі за себе. До цього часу у Польщі щороку переривалося близько 600 тисяч вагітностей. Тепер (це якщо брати до уваги "аборт-тури" у Білорусію, Литву та Україну) - не більш ніж 14 тисяч. Далеко не кожна жінка піде на конфлікт із законом. Заборона - один зі стримуючих факторів.

Чи їздитимуть наші жінки в інші країни, щоб робити аборти? Звичайно. Але статистика показує, що після заборони абортів їхня кількість суттєво зменшується. За кордоном польки роблять їх близько 3-х тисяч на рік. У період до ухвалення закону - 60 тисяч. І не погіршилась статистика щодо здоров'я жінок. Отже, такий результат може бути й у нас: люди відповідальніше ставитимуться до своєї статевої поведінки. Насправді статевість людини є даром, яким треба правильно користуватися. Законопроект про заборону абортів має ще й психологічний вплив: коли за це наставатиме кримінальна відповідальність, напевне, багато жінок і лікарів не підуть на такий крок. До речі, матері, які позбуваються своїх дітей, наражають своє здоров'я на небезпеку, як і будь-який екстремал, тому що аборт або штучне втручання в організм калічить їх так само. Аборт небезпечний завжди, навіть якщо все законно.

- Цікаво, чи цю тему порушували коли-небудь на засіданні депутатської комісії з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства?

- Комісія займається більш конкретними аспектами галузі медицини у Луцьку. У питаннях захисту життя повинні співпрацювати церква, влада і громадські організації. Ми не можемо перекладати обов'язки одні на одних. Працювати на цю тему необхідно з молоддю у просвітницькому плані. Хорошим прикладом такої роботи є спів­праця міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з аматорським театром "Алетея", який показував у народному домі "Просвіта", у школах і Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки виставу "Зупинка" на тему захисту ненароджених дітей, чистоти стосунків, сімейних цінностей. Кожен має своє особливе завдання і в міру можливостей повинен докластися до зміни ментальності смерті у нашому суспільстві.

- Раз згадали за депутатську роботу, то хотілось би почути вашу думку стосовно передачі одного з приміщень КП "Луцькводоканал" під амбулаторію сімейного типу та реабілітаційне відділення. Про це давно подавалось звернення до депутатів Волинської обласної ради, та от за 3-тю поліклініку на сесіях ламались списи, а про долю "Кручі" наче всі забули.

- Приміщення залишилось у власності обласної громади. Наскільки мені відомо, там хочуть зробити реабілітаційний центр для кардіологічних хворих. На це мають бути задіяні інвестиції польського бізнесу. Щоправда, скільки я не ставила запитань, відповіді стосовно форми і оплати такої медицини мені ніхто не надав. Я думаю, що там надаватимуть платні послуги. Тобто йдеться про платну медицину. Як на мене, таке чудове приміщення втрачене для громади міста, хоч якраз на вулиці Дубнівській є потреба зробити амбулаторію.

- Міський голова Микола Романюк на одній з нарад казав, що пот­рібно розвивати не тільки мережу амбулаторій, але й відкривати нові пункти "швидкої допомоги" задля кращого доїзду до хворих. Зокрема, пропонувались використати приміщення біля готелю "Лучеськ", яке у власності територіальної громади, та аптеку в районі 40-го кварталу.

- Є така інформація, але наразі приміщення шукають. Звичайно, пункти "швидкої допомоги" потрібно ближче зробити до людей, адже доїзд до пацієнта в екстрених випадках має законодавчо встановлений термін - до 10 хвилин по місту. Щодо використання аптеки на 40-му кварталі, то хочу зауважити, що цей фармацевтичний заклад - державний, і він займається виготовленням ліків для немовлят та хірургічних, неврологічних хворих. Таких аптек залишилось у Луцьку всього 3 чи 4. Вона нагально необхідна для виготовлення лікарських форм, чимало з яких не виробляють офіційні фармакологічні заводи. Тому, в світлі останніх постанов уряду, мережа аптек з власним виробництвом ліків не може бути скорочена, а навпаки, збільшена. На 10 звичайних аптек має припадати одна, яка виробляє лікарські форми. Ліквідовувати таку аптеку, спроектовану і побудовану з врахуванням специфіки та санітарно-гігієнічних вимог, на мою думку, не доцільно. Треба розбиратися з іншими приміщеннями, які є на 40-му кварталі. До речі, навпроти готелю "Лучеськ" була велика гарна аптека з власним потужним виробництвом. Її приміщення "успішно" здали в оренду, частину його займає звичайна аптека, що не займається виготовленням ліків.

- Яке питання зараз хвилює найбільше депутата-медика Любов Сербу?

- Власне, продовжує турбувати тема реформування медичної галузі і, зокрема, так звана реорганізація закладів охорони здоров'я, наслідком якої стане зміна мережі лікувальних закладів. На мою думку, необхідно спочатку вирішувати питання фінансування медицини, підготовки кадрового потенціалу, якості надання медичних послуг. Тому вважаю, що ухвалене сесією вистраждане рішення щодо реорганізацій у Луцьку, пов'язаних з медичною реформою, не до кінця правильне. Добре, що завдяки дружній співпраці громади і депутатівскасовано рішення про реорганізацію поліклініки №3. Але є другий момент: дуже комусь хочеться штурмувати питання створення центрів первинної медико-санітарної допомоги, які мають у нас запрацювати лише з 2015 року. На утворення таких центрів ми не маємо міських коштів, і фінансів із державного бюджету нам не виділили теж. За який рахунок збираються їх створювати - не відомо.

Окрім того, нині у місті головною проблемою є дороги. Звичайно, треба звернути увагу і на рух маршрутних таксі, які їздять по тих дорогах. Зок­рема, люди нарікають на незручні маршрутки №31 і 47, які курсують до інфекційної лікарні. Я також користуюсь цим транспортом і можу підтвердити, що автобуси самі по собі дуже невигідні для пасажирів: підніжки високі, місця не комфортні, нема де стати. До того ж люди не задоволені режимом роботи маршруток вранці та ввечері - часто трапляється, що в перший чи останній рейс машина не виходить, і добратись додому чи до лікарні проблематично.

- Травень розпочався з нагромадження релігійних та державних свят, які затінили традиційний День матері. Хотілось би з вашою допомогою компенсувати таке "ущемлення" в пошануванні жіноцтва. Хоча ще ж у році маємо 8 Березня.

- День матері - це не є альтернатива 8 Березня, яке має сумнівну історію. Якщо заглибитись у минуле, то це був фактично, так би мовити, "бунт голодних каструль" і громадський рух, який очолили феміністки-соціалістки. І на цьому ґрунті виросло радянське свято 8 Березня - День захисту прав жінок та миру. Ним передбачається у своїх засадах, що права жінки є потоптані, і тому їх треба захищати. А Свято матері вшановує жінку, яка за природою покликана бути матір'ю фізично і духовно. Воно базується на визнанні важливості ролі жінки у сім'ї та суспільстві.

Окрім того, у його відзначенні поєднується й духовне начало: травень - це місяць Пресвятої Богородиці, тож вшановуємо і Богоматір, і Матір-Церкву, і Матір-Вітчизну, і маму, що дала життя. Користаючись нагодою, вітаю всіх жінок з цим чудовим святом. Хочу побажати любові - бути любленими і любити, радості, сімейного затишку. А ще зичу миру кожній родині, кожному серцю і закликаю чоловіків шанувати своїх матерів, дружин, сестер, дякувати їм, говорити добрі слова щодня, бути тими, за плечима котрих жінка відчуває себе ЖІНКОЮ.

Розмовляла Ольга ХАРІВ

Газета "Луцький замок" від 16 травня 2013 року