Марійська Проща до Меджугор’я (Герцеговина) за мир в Україні та в усьому світі

...Дорогі діти, сьогодні, як ніколи, Я закликаю вас до молитви...Перш за все, полюбіть Бога,Творця вашого життя і ви зможете пізнати Бога і  полюбити Його так, як Він любить вас. Дорогі діти, це велика милість,що я з вами... 

(Послання Марії в Меджугор’є від 25 листопада 1992 року)

11-18 серпня близько 70 українських паломників (серед яких 40 — з м. Луцька) під духовним проводом та опікою о. Терентія Цапчука, ЧСВВ, о. Леоніда Григоренка, ЧНІ, о. Віталія Храбатина взяли участь у Марійській Прощі до Меджугор’я (Герцеговина) із головним наміренням — за мир в Україні та в усьому світі.

Напевно, важко знайти у світі доброго католика, який би бодай раз не чув про Меджугор’є. Сповідальниця світу, місце, куди, той, хто приїжджає вмирати — отримує зцілення, а той, хто свою душу віддав дияволу, отримує її наново — чисту, незаплямовану і кладе її у руки Матері усіх народів і кожного зокрема — Марії.

Програма паломництва була дуже насиченою. Як і сотні паломників з інших країн світу, ми підіймалася з молитвою на Вервиці на гору об’явлень Матері Божої — Подбрдо, з розважаннями про Хресну Дорогу ГНІХ — на кам’янисту гору Кріжевач; кожного дня брали участь у вечірній програмі, яка включала молитву на Вервиці, Сповідь, Божественну Літургію, Адорацію Найсвятіших Тайн, а також зустрічалися з людьми, які посвятилися служінню паломникам, з членами спільноти «Ченаколо», з відомими усьому світу своїм наверненням до Христа Патріком і Ненсі, молились на могилі о. Славка Барбаріча, біля скульптури Воскреслого Христа. Для кожного з нас це був благословенний час особливої злуки з Христом і Його та нашою Найдорожчою Матір’ю. Тоді, коли ми всі переживаємо такі болючі події на нашій Батьківщині, як було важливо почути багатьма мовами світу: «Україна плаче, але Бог дуже любить Вас», «Ми молимось і постимо за Україну, яка є дорогою в Божих очах», «Моліться за мир в серці, в сім’ях, в Україні і в усьому світі», «Посвячуйте Непорочному Серцю Марії, усіх, хто воює проти Вас, бо вони зранені і не пізнали Божої любові», «Все буде добре».

Здається, що у Меджугор’ї кожна істота, кожен камінчик, навіть саме небо випромінює благодать і вказує на живу присутність Творця. Цю святість всмакували і ми. Всмакували настільки, що подібно Христовим учням на Таворі, казали: «Добре нам тут бути, Господи».

Укріплені Христовою благодаттю і материнськими обіймами Діви Марії, повернулися додому з сяючими очима і обличчями, щоб з новим силами молитися за Церкву і Україну.

Щиро дякуємо Богові і Пречистій Діві Марії за ласку і дар цієї Прощі, нашим духовним Провідникам за розважання над Божим Словом і Служіння всім нам, Ігору Прокопишину, водіям, людям, які нас приймали — за гарну організацію паломництва, усім учасникам — за спільність у молитві, спілкуванні, взаємному даруванні себе один одному.