Молитовні наміри Апостольства Молитви на жовтень

Загальний: Щоб Господь дав мир регіонам, які найбільше страждають від насилля та воєн.

Чому чиновники не хочуть миру? Так, саме чиновники, або надлюди чи нелюди, тому що створені на образ і подобу Божу прості люди хочуть миру - вони не вникають. Україна й Ізраїль - дві держави де тривають найважчі бої, де вмирають діти, де втрачають сенс життя батьки, де військових не встигають ховати, де вороги стають  їжею бродячих собак... XXI століття...

Три з десятьох заповідей, які міністр пропаганди Йозеф Геббельс, у свій час, придумав для фашистів, містили заклик до вбивства.

Перед входом радянських військ до Берліна він разом з дружиною покінчили життя самогубством, умертвивши перед тим п'ятьох своїх дітей, вважаючи, що без соціал-націоналізму життя не буде... Ідеологія, політика, релігія і власні амбіції - це причини воєн.

Так вважають син лідера терористів "Хамасу, який перейшов на сторону Ізраїля завдяки вірі в Бога, й дочка російського окупанта, якій соромно дивитися в дзеркало... І накінець - наша ненька Україна... Всю "кашу заварив", насправді, Янукович.

І ті, хто віддавав голос за гречку. Україна мала стати Білорусією - плани зруйнував Майдан, на Сході мали настати хаос і підтримка сепаратизму - прийшло прозріння жителів Донбасу й впровадження АТО.

Поки Україна, як Давид, з Богом, Бог не відхилиться від нас - рано чи пізно ми переможемо "голіята".

Настане мир, але залишиться ненависть до "брата", який підступно з допомогою "геббельсів" зомбував півсвіту й відбирав людські життя - і це все з благословення посередника між Богом і людьми...

Люди, в яких руки в крові, не можуть спокійно спати і чекати старості - совість не дає... Шкода душ, які були створені для неба...

Відспівуючи полеглих героїв по різних куточках нашої держави, просімо у Бога для них місця без болю і печалі, для себе - терпеливості і миру, переосмислюймо своє життя, своє ставлення до патріотизму, не ображаймося, а робім висновки, допомагаймо і любімо братів і сестер сходу, які невинні, що народилися там і що ними ніхто не займався, і змагаймо, щоб на полі бою - у нашому серці - перемагало завжди тільки добро, яке ніколи не призводить до війни...

Місійний: Щоб Всесвітній День місій дарував кожному віруючому запал і рішучість, щоб нести Євангеліє всьому світу.

Проголошення Євангелія - це постійний обов'язок і важлива частина життя учнів Христа, що оживляє все життя Церкви.

«Місіонерське завзяття - очевидна ознака зрілості церковної громади» (Бенедикт XVI, Verbum Domini, 95).

Другий Ватиканський Собор особливо підкреслює, що місіонерське завдання розширення кордонів віри належить кожному хрещеному і всім християнським спільнотам:

«Оскільки ж Народ Божий живе в спільнотах, насамперед єпархіальних і парафіяльних, і в деякому сенсі стає видимим через них, їм теж належить свідчити про Христа перед народами» (Ad Gentes, 37).

Тому кожна спільнота покликана виконати доручення, яке ввірив апостолам Ісус, - бути Його «свідками в Єрусалимі і в усій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Діян. 1:8), і це не щось другорядне, але сутнісний аспект християнського життя: всі ми покликані ходити вулицями світу, як каже Папа Франциск, з нашими братами і сестрами, проповідуючи, засвідчуючи нашу віру в Христа, стаючи глашатаями Доброї Новини.

"Я закликаю єпископів, священиків, пресвітерські і пастирські ради, кожну людину і кожну групу, всіх, хто відповідальний в Церкві за визначення чіткої позиції стосовно місіонерського виміру в освітніх і пастирських програмах, до розуміння, що їх апостольський обов'язок не є повним, поки він не містить у собі наміру свідчити про Христа перед націями і перед усіма людьми.

Цей місіонерський аспект - не просто програмний вимір християнства, але також і парадигма, що має вплив на всі аспекти християнського життя", - наголошує Святіший Отець.

Місцевий: Щоб жителі всіх регіонів України прагнули осягнути мир у країні та остаточне взаємне примирення між людьми.

Блаженніший Любомир (Гузар) аналітичним оком охоплює насущні проблеми в Україні і формує свої думки у десять мудрих тез:

1. Це - російсько-українська війна (на Сході України). І цей конфлікт не виник учора, його послідовно готували років з десять. Ті, хто був при владі в Україні, певною мірою були ставлениками Росії.

І те, що ми сьогодні маємо на Сході, - це результат зомбування людей, яких довгі роки годували однією і тією ж брехнею. Вони й повірили.

2. Росія обробляла Західну Європу точно так само, як і людей на сході нашої країни. Подивіться на Крим. Так, були програми російською, українською мовою, але всі вони були проросійськими.

Та ж історія і з Донбасом: навіть якщо радіохвиля була українська, душа і думка її були російськими.

І вони говорили те, що потрібно було Росії. Тому київський Майдан для них був чимось чужим і ворожим... Там не було свободи. Люди жили і продовжують жити в страху. Знадобиться дуже багато часу, щоб вони навчилися бути вільними.

3. Владі потрібно позбутися нечесних людей, яких там все ще дуже багато. На їх місце слід поставити впливових і шанованих людей, які власним прикладом демонструватимуть гідний спосіб життя, зможуть змінювати мислення інших.

У Москві поховали Валерію Новодворську. Подумайте: якби в Росії такі люди мали можливість говорити?! Росія напевно б змінилася. Такі люди потрібні Україні.

4. Я скажу, чого нам не вистачає. У нас сила-силенна політиків. Подумати тільки - більше 200 зареєстрованих партій!

Політики є, а ось державних мужів - немає. Не видно де Голлів, де Гаспері, Шуманів. Їх немає. І не тільки у нас. Великих особистостей, мислителів сьогодні не видно в усьому світі.

5. Агресія Москви сьогодні розігрує той же сценарій, що і колись Гітлер, який вирішив захопити Європу. Проблема криється в структурі російської держави - це імперія. І не Путін її придумав.

Сьогодні він просто виконує роль cамодержця. Але ця гра із збиранням земель корінням сягає на 300-400 років тому, й історично для сьогоднішньої Росії вона зрозуміла.

Всі її правителі, починаючи з Петра I і закінчуючи Сталіним, а тепер вже і Путіним, займалися тільки цим.

Вся сутність російської імперії зводиться до тріади «православ'я, самодержавство, народність», яку сформулював граф Сергій Уваров.

6. Те, що ми називаємо комунізмом, а точніше сказати - більшовизм, було продовженням царської Русі. Замість царя з'явився генсек, замість таємних поліцій - НКВД, КДБ і так далі.

Зберіть все разом, і ви побачите цю спадковість... Прийшов Путін. Він відновлює те, що було при Радянському Союзі, при царській Росії.

7. У нас є Всеукраїнська рада церков - організація, аналогів якої ніде в світі більше немає. Рада об'єднує 19 найбільших релігійних груп країни. Це і християни, і мусульмани, і євреї... Ви тільки уявіть, яка це сила!

На останньому засіданні ради було заявлено, що всі хочуть єдиної України. Чудово! А тепер, брати, починайте проповідувати.

Скажіть людям, що потрібно бути чесними, не красти, не лінуватися, не чекати, що хтось щось за вас зробить. Працюємо! У цьому і полягає соціальна доктрина Церкви.

І якщо вона залишається собою, виховує думаючих віруючих людей, тоді вона небезпечна для будь-якого злочинця, бандита або диктатора.

8. Любити свою землю, свою Батьківщину - те ж саме, що любити своїх батьків. Ці два слова мають спільний корінь. Це і є патріотизм, про який повинна піклуватися Церква.

На жаль, у нас Церква весь цей час перебувала під політичним патронатом влади - ще з 40-х років минулого сторіччя, коли Сталін зрозумів, що православ'я можна використовувати як інструмент впливу на людей.

9. Держава в рівній мірі має підтримувати всіх і не пхатися у справи Церкви. Бачите, Кучма, Ющенко, Янукович - всі вони дійсно хотіли мати під своїм крилом хоча б одну церкву.

Точно так, як це зроблено в Росії, де патріарх Кирило - слуга уряду, слуга Кремля. Та ж Всеукраїнська рада церков була дітищем Кучми, який через свою людину в уряді диктував нам, що і як ми повинні робити.

Правда, ми дуже швидко збунтувалися. Тому коли Янукович знову спробував нас приручити, нічого не вийшло - ми просто не далися.

10. Папа Йоан Павло II церковну ситуацію в Україні називав екуменічною лабораторією.

Так, у нас є безліч релігійних груп, але ми не боремося один з одним. Я не кажу, що ми об'єднані, що ми завжди підтримуємо один одного, але справжньої ворожнечі, незважаючи на безліч непорозумінь, у нас немає.

Є окремі люди, які ведуть себе вороже, які всіх і вся проклинають і вважають, що тільки вони хороші. Але це - дурість.

Можна без кінця додавати тези - скільки голів, стільки й думок, але на правдиві претендують лише ті уста, через які промовляє Бог.

Саме співпраця з Господом, віра і розум допомагають нам збагнути ситуацію, сформувати думку без впливу ЗМІ і розв'язати проблему без війни.

Покровитель на жовтень - первомучениця Текля

День в календарі - 7 жовтня

Текля жила в місті Іконії, була дочкою знатних і багатих батьків і відрізнялася незвичайною красою.

Почувши проповідь апостола Павла про Спасителя, Текля всім серцем увірувала в Господа Ісуса Христа і твердо вирішила не вступати в шлюб і присвятити своє життя Євангельській проповіді.

Як ученицю апостола Павла, Теклю засудили до спалення. Однак полум'я оточило мученицю і не торкнулося її. Вдарив грім, і сильна злива з градом погасив багаття. Мучителі в страху розбіглися.

Текля покинула місто і розшукала Павла. Разом з ним і його супутниками вона пройшла з проповіддю Євангелія до Антіохії. Там вона зазнала переслідувань сановника Олександра, полоненого її красою.

За відмову вступити з ним у шлюб і за віру вона була засуджена на смерть. Але голодні звірі не чіпали її. Тоді Теклю прив'язали до двох биків і стали гнати їх в різні боки, але міцні мотузки розірвалися, як павутина.

Правитель устрашився, знавши, що мученицю зберігає Всесильний Бог, і повелів відпустити Теклю. Вона оселилася в пустелі і прожила там довгі роки, проповідуючи Слово Боже.

Коли святій було вже 90 років, на неї ополчилися язичницькі волхви за те, що вона безоплатно лікує хворих, і підіслали до неї найманців. Коли переслідувачі були вже близько, Текля покликала про допомогу Христа; гора розступилася і сховала святу діву. Так віддала душу Господу свята Текля.