Молитовні наміри Апостольства Молитви на грудень

Загальний: Щоб діти, які були покинуті або стали жертвами насильства в будь-якій формі, відчули необхідну їм любов і захист.

Вважається, що діти - це квіти життя, майбутнє кожної нації, їх ми всі любимо й дбаємо за них. Однак, бувають непорядні вчинки з боку батьків щодо свого чада: це коли дитина є небажаною, або халатне ставлення родини.

Найчастіше небажана дитина народжується у несприятливій сім'ї, в якій чоловік і дружина йдуть на поводу у своїх вад, тобто випивають або вживають наркотики. Природно, що їм ніколи займатися дітьми. Досить часто також батьки кидають дітей, якщо виявляють у них серйозну патологію у фізичному, розумовому розвитку або дефект в зовнішньому вигляді.

Таким малюкам необхідний спеціальний догляд, дороге лікування, весь вільний час. Не кожна жінка зважиться посвятити своє життя для догляду за дитиною-інвалідом або неповноцінною дитиною, хворою на ДЦП, чи із синдромом Дауна.

Також нерідкі випадки, коли жінка народила й кинула немовля в дитячому будинку через невпевненість у тім, що зможе забезпечити нормальне існування їм обом. Особливо, якщо спочатку тато кинув вагітну жінку й підтримки від нього не дочекатися. Мала надія й на підтримку від держави...Ще більшою трагедією є коли, дітей народжують школярки, у яких все життя попереду...

За великим рахунком, ніхто не горить бажанням виховуватися у дитячому будинку. Життя за розкладом, жорстоке поводження і муштра вихователів, недоїдання і поганий одяг - це все ранить дитячу душу і залишає слід на все життя.

Малюки з дитячих будинків виростають ображеними на весь світ. І причина цього криється не тільки в бездушній атмосфері дитячого будинку. Ці діти думають, в першу чергу, про матір, якій виявилися не потрібні. Вони малюють пальцем на піску силует мами, й так в його обіймах засипають... У майбутньому стає важко побудувати власну сім'ю.

Тим більше, що діти, кинуті немовлятами, не відають, що це таке, оскільки ніколи не бачили прикладу. Статистика невтішна. Більшість вихідців з дитячих будинків скоюють злочини, стають алкоголіками або закінчують життя самогубством. Дорослі покинуті діти часто ведуть жебрацький спосіб життя.

Обіцяні державою квадратні метри через махінації не завжди дістаються тим, кому призначалися законом. Влаштуватися і жити нормально вдається, на жаль, небагатьом.

Такі похмурі картини життя покинутих дітей, можливо, стануть для нас поштовхом до переосмислення наших вчинків. Всіх дітей не усиновимо, але ж можемо допомогти дітям не зачерствіти душею. Не обов'язково носити до притулків продукти чи одяг. Важливіше - всього лише подарувати їм своє сердечне тепло, давши нагоду їм назвати нас мамою чи татом...

Псалом 67 каже: «Сиротам батько й вдовицям суддя, - то Бог у святому мешканні Своїм! Бог самітних уводить до дому, витягує в'язнів з кайданів...». Тобто за всіх дітей Господь подбає... А апостол Яків твердить про найголовніші речі нашого життя з Богом:

«Чиста й непорочна побожність перед Богом Отцем - це зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу» (Як. 1, 27).

Що ми можемо робити? Молитися за дітей, говорити на захист дітей, підтримувати фінансами сім'ї, стати наставником для дитини, брати дитину в сім'ю на певний час або всиновити.

Господь запрошує нас відкрити серця, і доручає нам конкретні справи, якими можемо приймати дітей в ім'я Боже. Від нас вимагається тільки повернути голову на голос Бога, який промовляє через покинутих дітей...

Місійний: Щоб християни, просвічені світлом Воплоченого Слова, готували людство до приходу Спасителя.

Різдво Христове - велике християнське свято, це день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу й Відкупителя людей з полону гріха.

Приготування до нього має нас сколихнути і зосередити нашу увагу над питанням, ким є ми у цей постмодерний час, коли високі технології й насичений ритм життя забирають у нас внутрішню тишу, позбавляючи нас простого, щирого спілкування з друзями та Богом?

Христос прийшов у світ, ставши людиною, і нас запрошує пам'ятати, до чого ми покликані. Британський письменник Бернард Шоу писав у свій час:

«Люди навчилися літати, як птахи в повітрі, плавати, як риби у воді, але не навчилися жити, як люди...» Це той фундаментальний принцип від якого маємо відштовхуватися за будь-яких обставин і до якого маємо повертатися в кінцевому результаті.

Це той принцип, ради якого Отець послав Сина на грішну землю, і ради якого Син поніс хрест на Голготу, щоб ми мали життя...Нашою невеличкою лептою може бути тільки бажання приєднатися до справи Спасителя: ставати спасителем, помічником і порадником для наших рідних і близьких у тім місці й тім часі, де перебуваємо - не вдягаючи маски... Це буде правдивою ознакою нашої людської зрілості й християнської приналежності.

Місцевий: Щоб миряни в Українській Греко-Католицькій Церкві, пізнаючи правди віри, дедалі більше брали участь у процесах євангелізації та катехизації.

«Як скульптор із глини формує постать мистецького твору, так священик і катехит працею не менше мистецькою у м'якому воску дитячої душі виробляють образ і подобу самого Ісуса Христа.

Вони неначе малюють Христову ікону й, очевидно, чим більше в цю роботу вкладають старанності, вміння, мистецького знання, своєї молитви й жертви, тим вищим і ліпшим виходить мистецький твір їх рук». (Митрополит Андрей Шептицький).

Євангелізація є завданням кожного християнина. Катехизація - це процес вивчення і втілення Христової науки, зближення з Його особою, «заглиблення» у Святі Таїнства, основні правди віри. Завдання катехизації - допомагати іншим пізнавати і прославляти Христа.

Євангелізація як така починається ще із маленької церкви - із сім'ї, з перших кроків, з першого вимовленого слова... Саме в сім'ї з раннього дитинства закладається фундамент, від стійкості й міцності якого залежить майбутнє християнина.

Тому хочеться єдиного, щоб у сім'ях лунало Боже Слово, щоб батьки були підтримкою, опорою для дітей, щоб не тільки у свята чи в неділю, а якомога частіше, вся сім'я брала участь у Святій Літургії, щоб батьки, розповідаючи дитині про Бога, не описували Всевишнього як такого, що лише карає і є далеко на небі, а як доброго Батька, який нас дуже любить і є завжди поряд.

Хай діти краще ростуть у храмі, ніж на вулиці! Тоді таких дітей не перейме світ темряви, бо вони будуть горіти любов'ю, світитимуться радістю і стануть місіонерами, «аж до краю землі»...

Покровитель на грудень: апостол Филимон (Архіп і Апфія)

ДЕНЬ В КАЛЕНДАРІ 5 ГРУДНЯ Святий апостол Филимон і його дружина Апфія жили в місті Колоси у Фрігії. За прийняття Хрещення від святого апостола Павла вони віддали свій будинок для молитви, де збиралися всі віруючі в Христа колосяни й відбувалися богослужіння, і присвятили себе служінню хворим і знедоленим.

Апостол Филимон був поставлений єпископом міста Гази і проповідував Слово Боже по всій Фрігії. Святий апостол Павло не залишав його поза своїм керівництвом. До нього направив своє повне любові Послання, у якому посилає благословення «Филимонові любому й нашому співробітникові, і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві (Флм. 1, 1-2).

Онисим, про якого йде мова в посланні, – колишній раб Филимона, апостол від 70-ти. Також жив в Колосах святий апостол Архип, який прийняв мученицьку смерть. Під час язичницького свята розлючений натовп увірвалася в християнський храм, коли там відбувалося богослужіння.

Всі зі страху розбіглися, залишилися тільки святі Филимон, Архип та Апфія. Їх схопили й повели до начальника міста. Святого Архипа озвірілий натовп побив і порізав ножами, а по дорозі на суд він помер.

Святі Филимон і Апфія, за вироком правителя, були побиті каменями. Святі Апостоли Филимон, Архип та Апфія були навернені у християнство святим апостолом Павлом і постраждали за Христа від греків-язичників за царювання імператора Нерона в місті Колоссах.

Коли вони були колись разом з іншими християнами в молитовному зібранні, язичники несподівано напали на них. Всі, хто був на зборах, крім Филимона, Архипа та Апфіі, розбіглися, а їх трьох схопили і привели до Артокліса, правителя Ефеського.

Спочатку жорстоко били Архипа, причому, навіть діти, кололи його по всьому тілу ножами. Потім без милосердя був мучений святий Филимон і побитий камінням. Точно також була побита каменями і свята Апфія. У таких муках святі угодники відійшли до Господа.

http://www.misionar.info