Молитовні наміри Апостольства Молитви на лютий

Загальний: Щоб мудрість і досвід похилих віком людей визнавали у Церкві.

Як правило, у старших людей є досвід і мудрість, яких вони набули, набивши на лобі не одну і не дві ґулі, але, на жаль, як вважає Папа Франциск, сучасна культура викидає на смітник і старших, і молодь.

«Сьогодні у світі формується ціле покоління молодих людей, яких у Європі дехто вже назвав «втраченим поколінням». Молоді люди не можуть інтегруватися в спільноту того суспільства, в якому вони живуть. Мовляв, у них немає такої потреби. Зокрема, в Латинській Америці цілі покоління не можуть знайти роботу.

А друга група людей мусить викидати на смітник старших, які сповнені мудрістю життєвого досвіду. Тоді цікаво виходить: одних не пускають у суспільство, а інших передчасно видаляють із нього і ставлять на них хрест...» Але Церква завжди захищає незмінні сімейні цінності та людські вартості. У християнстві має мати силу сивий волос...За словами Папи, саме віруюча людина має здатність гуманізувати сучасне технологічне суспільство і протистояти «культурі відкинення».

Молодій людині часто здається, що їй не потрібно поради старших. Проте саме сила молоді й мудрість старших - два крила, на яких можна будувати християнську культуру, - вважає Блаженніший Святослав Шевчук.

Молоді люди зазвичай летять у світ ще довірливо і невпевнено, тому старші, як і належить, хочуть їх оберігати, а молоді навпаки - втікають від опіки. Але попри все, кожній людині хочеться бути щасливою, реалізованою, а для цього потрібно прислухатися до старших, щоб уміти змінювати гнів на милість, пробачати і по-іншому дивитися на ті обставини, в яких вона опинилась.

Людині постійно потрібно вчитись жити поміж ближніх, вдосконалювати свій характер, плекати паростки любові і доброти. І це стосується як молодих, так і старших. А все це закладається у домашній церкві, там де є родина: батько, мати, дочка, син. Що закладуть батьки у серце і душу дитини, такою вона і піде у білий світ.

А світ наш складний і багатогранний, у ньому нелегко знайти свою стежину, щоб прожити життя в гармонії з природою і людьми, щоб виконати головну місію, з якою людина прийшла на землю, - бути завжди Людиною.

Місійний: Щоб священики ченці і миряни великодушно співпрацювали в місії євангелізації.

Кожний віруючий, хто ще не на небі, має турбуватися про долю кожного грішника, який ще не в пеклі чи в чистилищі. В Євангелії від Марка є один з найкращих уривків Писання: «Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангелію всякому створінню».

Ми маємо ці слова не тільки читати, слухати, але і виконувати. Як нам збагнути, кому і коли говорити? Біблія каже, що ми маємо розповідати про Бога всякій людині. Не всім і не завжди успішно, але завжди і всім. Кожна зустріч з будь-якою людиною не є випадковістю.

Але Бог хоче, щоб ми розповідали людям про Христа, щоб робили це ввічливо, з любов̕ ю і милосердям, а наслідок нашої проповіді, свідчення - справа Бога. Не можна бути нетактовним, ображати людину - це гріх. Потрібно лагідно стукати до серця, презентуючи Бога. Слухаючи Боже Слово, маємо намагатися розповісти Добру новину кожній людині - відмова є гріхом. Яка радість охоплює душу християнина, коли приводиш людину до покаяння і переміни життя.

Не має більшого трепету душі, ніж бачити переміну в житті людини. Це краще, ніж усі прощі світу разом зібрані, - вважає отець Михайло Будник. Павло і Сила співали вночі, їхній спів став проповіддю, тієї ночі вони спасли тюремного сторожа, а потім його сім'ю.

В день П'ятидесятниці, коли проповідували апостоли, три тисячі людей запитали: «Що нам робити?» - І три тисячі покаялися в той день. Ми часто так багато часу, енергії, коштів витрачаємо на справи і заходи, які не приводять до Бога ні одної душі. Ніяка інша праця гідністю не зрівняється із спасінням душ.

Нехай це нас заохочує іти і проповідувати спасіння всім людям. Кожна грань нашого життя викривлена і збочена, усюди панує гріх. Нехай це спонукає нас ділитися Доброю Новиною, ставати до бою за порятунок душ. Реальність пекла теж є мотивом для нашої благовісті, згадаймо притчу про багача і Лазаря.

Якби ми побули кілька хвилин там, ми б вилікувались від байдужості... Серце, що бажає спасіння людей, не бможе бути бездіяльним. Заради послуху Богу, який сказав: «Ідіть!» - нам потрібно вийти зі свого комфорту і ввійти до дому грішника, якого всі стороняться, сісти з ним за стіл і почати нове життя з молитви: «Отче наш...»

Місцевий: Щоб державна влада в Україні здійснювала реальні кроки для подолання безробіття та зменшення соціальної нерівності.

Якщо вірити міністру соціальної політики нашої держави, то рівень безробіття у нас нижчий ніж у країнах ЄС. Діючий президент каже, що за останні три роки було прийнято сучасну соціальну законодавчу базу. «Завдяки новому закону про зайнятість запущено додаткові механізми створення робочих місць, забезпечено роботою найбільш вразливі на ринку праці категорії громадян».

Хотілося б вірити... Зараз ми перебуваємо за порозі підписання асоціації з ЄС, і все вирішує Євромайдан... Росія пророкує нам жахливе безробіття, а у європейців створюється враження, що Україна хоче отримати від Європи дешеві кредити, безвізовий в'їзд і захист свого бізнесу. І знову Україна «зависає» у повітрі... Але поза всяким сумнівом, щоб осягнути добробут людей потрібно глянути на соціальну нерівність.

У всі часи вона проявлялася у вигляді насильства, утиску прав людини та інших дій. Сьогодні це так явно, як раніше, не відбувається, та все ж існує.

Якщо повернутись в історію, ще у древній Русі існував поділ людей на певні прошарки суспільства (дворяни, князі, поміщики, селяни і т. д.). Кожна з цих груп перебувала на конкретній сходинці соціальної драбини і мала свої права й обов'язки.

Соціальна нерівність - це різний рівень доступності, близькості до таких соціальних благ, як гроші, престиж, влада. Кожне суспільство прагне до досягнення рівності на всіх рівнях, що означає рівні можливості для всіх людей незалежно від їхньої статі, віку, національності та інших ознак. Однак досягти цього неможливо з різних причин.

Насамперед це нерівний розподіл матеріальних благ і можливостей. Здебільшого це обумовлено неоднорідністю праці. Виконуючи різну за своєю значимістю роботу і по-різному задовольняючи потреби суспільства, люди отримують неоднакову оцінку своєї праці. Саме це і можна назвати основною причиною соціальної нерівності.

Спадкування певних прав і привілеїв є наступною причиною нерівного розподілу благ і можливостей. Часом саме тому люди з високими здібностями і хорошою освітою не завжди мають можливість отримати хорошу роботу, зайняти певну посаду з відповідною до їх інтелектуального рівня платнею.

Тут виділяють дві початкові причини соціальної нерівності. Одна з них - це рівень доступності якісної освіти для різних верств населення. Друга причина - неоднакові можливості при однаковому рівні підготовки. Причини поділу суспільства і ознаки, за якими він відбувається, можуть бути різними.

Критерії бувають як об'єктивні, так і суб'єктивні. У сучасному суспільстві ними є професія, рівень доходу, займана посада, участь у владі, освіта, наявність власності і деякі інші ознаки. Соціальна нерівність породжує поділ на класи.

Якщо в суспільстві переважає середній клас, то можна вважати його стабільним, з низьким рівнем соціальної нерівності. У будь-якому суспільстві, зрештою, хтось має здійснювати контроль над розподілом ресурсів і благ - і це ключове завдання. Інколи воно стає більш бажаним, ніж володіння самими матеріальними благами.

З'являється категорія чиновників з великими можливостями. І останній фактор - це сама людина і особливості її характеру. Це ядро, причина і наслідок всього, що відбувається в державі. Наскільки моральні чесноти присутні у природі тієї чи іншої людини, від якої залежить доля інших, настільки держава матиме добробут і процвітання.

Антон Чехов писав, що в людині має бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. І біда, страждання багатьох людей полягає в тім, що вони часто дбають про красу чогось одного, здебільшого тлінного, а вічним нехтують, або вже пригадують про нього перед смертю, а Господь бажає щастя людині, чекає і хоче, щоб зберігалися і образ, і подоба протягом всієї життєвої мандрівки.

http://www.misionar.info