Молитовні наміри Апостольства Молитви на серпень

Загальний: Щоб біженці, які змушені покинути свої будинки внаслідок насильств, знайшли достойний прихисток і щоб їхні права були захищені.

До недавнього часу наші співвітчизники спостерігали за біженцями з екранів телевізорів чи дізнавалися із газет. Слово «війна» було давно забуте в Україні.

Ніхто не сподівався, що схід нашої держави, який завжди був ніби аполітичний, тут враз повстане. Але все це насправді почалося за допомогою осіб, яких готували спеціально у РФ і яким тільки потрібна була мінімальна підтримка місцевого населення.

І це спрацювало. Деякі наші брати і сестри з Донецька і Луганська дезінформовані кремлівською пропагандою і налякані «львівськими фашистами» пішли назустріч сепаратистам, найманцям і бандитам.

Через деякий час вже не були раді...Але саме вони допомогли створити хаос в областях і саме вони відповідальні за життя військових, які полягли в боях і які здебільшого родом із Галичини.

Помалу вже відкриваються очі у наших східняків, і вони хочуть вже миру і спокою, але двигун запущений, АТО невідомо скільки триватиме, а жителі які опинилися у місцях війни, змушені втікати, щоб зберегти життя хоч своїм дітям...

Охоплюючи історію останнього століття й початок теперішнього, на фоні подій в Україні, іноді важко повірити, що народжувалися такі люди, на совісті яких мільйони невинних жертв.

А найбільше прикро те, що подібна історія повторюється: Гітлер, Сталін померли, а при кермі держав знову з'являються подібні глави, і це за волею народу, несвідомо - за гроші, чи за гречку...

Допомагаючи і даючи прихисток біженцям із східної України, просімо Всевишнього щоб допоміг ще більше згуртувати наших співвітчизників і щоб цей урок став стимулом любити свою Батьківщину й мати бажання її захищати, а не віддавати...

Місійний: Щоб християни в Океанії з радістю об'являли віру всім людям цієї частини світу.

Сукупність островів, розкиданих на безмежному просторі Тихого океану між континентами Азії, Австралії та Америки, утворює частину світу - Океанію. Сюди належать Меланезія, Мікронезія, Полінезія. Там існують різні вірування.

У релігіях Океанії існують елементи анімізму, мананізму (віра в ману) і політеїзму, який на деяких архіпелагах еволюціонував у монотеїзм. Деякі з богів оточені найбільшою повагою: Тангароа, Тане, Ронго і Ту.

Першого з них особливо шанували в Центральній Полінезії. Він владарював у водах океану, був захисником рибалок і мореплавців, опікуном риб. Були часи, коли його шанували і як творця Всесвіту та роду людського.

Одним словом, ситуація непроста, і для Доброї Новини двері не так легко відчинити, зважаючи скільки місіонерів стали жертвами диких племен, намагаючись привернути їх до правдивого Бога.

Поширювати Слово Боже в таких умовах - це подвиг, який Господь зарахує і спонукає відважних християн з радістю благовістити там, де ще є темрява безбожництва.

Місцевий: Щоб вірні України переповнювалися вдячністю Господу Богу за Його дари: рідну землю, українську мову та державну незалежність.

Розповідає одна давня легенда, що після затонення човна, тільки один чоловік із врятованих подякував за це Богові.

Йому пощастило вчепитися за плаваючі кусники човна і врятуватися. Цей єдиний врятований заплив до маленького острова, що був поза шляхами мореплавців. Він знову подякував Богові за все.

З трудом спромігся із залишків розбитого човна спорудити собі хатинку, щоб захистися від сонця, дощу, звірів та щоб захистити кілька речей, які мав. І, як завжди, подякував Богові. У наступних днях за кожний харч, який він знаходив, дякував Богові.

Проте одного дня, повертаючись із пошуків їжі, він помітив, що його хатинка горить. Трагічно розчарований, обурився, кричав і плакав, бо найгірше здійснилося, казав він: "Я втратив усе! Мій Боже, чому Ти так повівся зі мною!"
Стільки плакав, що втомився і заснув глибоким сном. Наступного дня раненько його пробудив звук корабля, який наближався.

- Ми приїхали тебе рятувати! - сказали йому моряки.

- Як ви довідались, що я є тут? - запитав він.

- Ми помітили знаки диму...

З цієї простої легенди робимо висновок, що, якщо будемо дякувати за все Богові, а не нарікати, то наше особисте життя і життя всієї держави буде завжди під покровом Всевишнього.

Бог завжди діє на нашу користь, навіть у хвилинах болю і терпінь. Якщо якогось дня наша єдина хатина буде у вогні, як схід України тепер, пам'ятаймо, що це може бути димовий знак, який стягне Божу ласку на нашу націю, змінить її, відкриє очі, зміцнить і врятує.

Покровитель: мученик Мирон

(день у календарі 30 серпня)

Святий мученик Мирон був пресвітером в Ахаї (Греція), жив у III столітті. Постраждав у 250 році при імператорі Декії (249 - 251).

Пресвітер був лагідним і милостивим до людей, але разом і мужнім у захисті своїх чад. Одного разу, у свято Різдва Христового, він здійснював Богослужіння.

У храм увійшов місцевий правитель Антипатр з воїнами, щоб схопити тих, що моляться, і повести їх на муки. Бачачи це, святий Мирон почав гаряче заступатися за паству, викриваючи правителя в жорстокості.

Святий був відданий на катування. Його повісили і стругали тіло залізними гребенями. Потім пресвітера кинули в розжарену піч, але Господь зберіг мученика, у той час як 150 чоловік, що стояли поблизу, були обпалені вогнем, який вирвався з печі.

Тоді правитель став примушувати мученика поклонитися ідолам. Отримавши від святого Мирона тверду відмову, Антипатр наказав різати ремені з його шкіри. Святий Мирон взяв один з ременів і кинув його в обличчя мучителя.

Розлютившись, Антипатр велів стругати святого Мирона залізом по обдертому тілу, а потім віддав мученика на поживу звірам. Але звірі його не чіпали. Відчуваючи себе переможеним, Антипатр у безсилій люті покінчив самогубством. Святого Мирона відвели в м. Кизик, де йому відрубали голову мечем († 250).

Підготував о. Христофор ГАНИНЕЦЬ, ЧСВВ

http://www.misionar.info