Наміри Апостольства Апостольства молитви на червень

Підготував о. Христофор ГАНИНЕЦЬ, ЧСВВ

Загальний:Щоб безробітні люди знайшли підтримку й заняття, яке їм необхідне для гідного життя

Міжнародна організація праці (МОП) оприлюднює дані, що 75 мільйонів молодих людей у світі - безробітні... Мова йде тільки про молодих, а скільки є жінок і чоловіків яким за сорок і які вже на узбіччі працевлаштування...

Безробіття молодих й безробіття осіб в літах - це дві різні проблеми. У першому випадку винною частково є сама молодь, яка пливе за течією, будуючи своє майбутнє: вибирає часто-густо професію не за покликанням і користю для суспільства, а за даниною моді, зв'язками батьків, престижністю фаху тощо.

Звичайно, не можна вести мову про всіх, тому що є особи, які збирають копійку до копійки, вступають у виш, отримують вистражданий диплом, а попереду - рясні розчарування...Тут вже питання до системи організації праці в державі.

Багато літніх людей пам'ятають часи, коли студентів скеровували на роботу після навчання, коли відповідні органи цікавилися зайнятістю хлопця, який прийшов з війська, чи того, хто тиняється без роботи. В наш час молоді люди, грубо кажучи, «кинуті» - «на верхах» вирішуються важливіші справи.

Одиницям вдається пробитися і вибитися, решта їдять згорьований хліб... Одним із шляхів вирішення проблеми зайнятості молоді, було б тверезе, без ілюзій, ставлення до себе, до професії й до життя загалом.

Якщо настане час, коли двірника, столяра чи офіціянта вітатимуть за їхній вибір, поважатимуть і наслідуватимуть, тоді можемо бути певні, що ніхто не залишиться без роботи.

Друга проблема безробіття стосується осіб, яким за сорок. Ця пошесть прийшла частково із Заходу, де в офісах і в приймальнях мають бути тільки молоді, усміхнені обличчя.

Досвід відходить на другий план - це вже у нас... Часто жінки намагаються виглядати молодшими, тільки щоб працедавець звернув увагу на них. Чоловікам ще важче знайти роботу, коли на скронях сивий волос...

Залишаються закордони, або господарка, якщо є...Торкаючись цієї проблеми, розуміємо, що вирішити її не просто, але можемо твердо сказати, що українці, працьовита нація, про це свідчить авторитет українок, які працюють за межами країни, це доводять і чоловіки, які не менше надриваються на будовах чи фермерських господарствах.

Важливо є у цих різноманітних випадках доцінити працю кожної особи, допомогти їй стати на ноги й дати можливість жити, щоб працювати, але не навпаки. Творець дбає про всіх своїх дітей і нас спонукає ставитися по-людськи до братів і сестер, підносячи гідність кожної особи на п'єдестал пошани.

Місійний: Щоб Європа наново віднайшла свої християнські корені через свідчення вірних

Одним із прикладів того, що Європа шукає свої корені, є ситуація коли у календарі Євросоюзу для учнів забракло християнських свят... Натомість, там були зазначені дати святкування ісламських, юдейських та індуїстських свят.

Міністр Франції Лоран Вок'є виступив на захист християнських традицій, кажучи: «Цей бракований календар становить тільки видиму частину більшого зла, яке полягає в тому, що Європа не признається до своєї тотожності і воліє розбавляти її універсалізмом.

Нам потрібна відвага, щоб чесно зізнатися: цей наказ мовчання про європейські цінності відіграв свою роль в поразці європейської Конституції у 2005 році. Нехтування християнським минулим шокувало навіть людей, далеких від католицьких кіл», - стверджує Вок'є.

На його думку, це була «величезна помилка - не вписати згадки про християнську спадщину до преамбули проекту європейської Конституції у 2004 році, яку членські держави відкинули. Це була помилка передусім тому, що відкинута тотожність мститься, відкриваючи двері для екстремізму.

А також тому, що зі страху, щоб не зранити таку чи іншу вразливість, ми ризикуємо позбавити Європу її субстанції і втратити з поля зору її спільний оригінальний проект», - зазначив Вок'є в «Le Figaro». Міністр додав, що нинішня Європа «має своє джерело в древній Греції, Римі і передусім в християнстві - трьох стовпах, про які ще у 1925 році говорив французький поет Поль Валері».

Підримуючи слушну позицію міністра, розуміємо що кожен з нас, незалежно від того, яке місце займає у суспільстві, має обов'язок. як дитина Божа, докладати свою цеглинку у побудові Царства Божого на землі - свідченням віри, виконанням моралі й плеканням розуму.

Місцевий: Щоб в Україні було подолано корупцію

Кажуть, що корупцією пронизана вся велика наша країна, по вертикалі - зверху донизу. Купівля посад, хабарництво - велике, середнє, дрібне...Постає питання: "Невже головним і найчастіше почутим та вживаним словом-питанням, стало "Скільки"? Чи ми, українська спільнота, несемо провину в тому "що маємо те, що маємо"?Так, бо не потрібно давати хабарі й відтак - брати - каже більшість.

Але риба, все-таки, гниє з голови. Без всеохоплюючої, відкритої, прозорої люстрації змін не буде - додає інша категорія людей. А поки що - корупція, як іржа, роз'їдає "тіло" держави. Фактів, прикладів, безліч. «Корупція» походить від латинського corrumpere - «псувати». От усе в нас і пронизане непоясненною зіпсованістю.

Песимістичні показники все-таки залишають місце для надії, що в Україні "возсіяє благодать Божа", як казав давно апостол Андрій на Київських горах. Історичне минуле нашої держави заохотить наших співвітчизників по-іншому глянути на речі, посади чи багатство.

А свідомість тимчасовості допоможе виокремити з цього земного пороху те, що справді потрібне, а все зайве і надлишкове віддати ближньому.

13.05.2014

Покровитель Антоній Падевський

Святий Антоній Падуанський (1195-1231) народився аж у Португалії, в Лісабоні, був августинцем з 15 років, францисканцем запрагнув стати, почувши про героїчність життя Братів Менших у Північній Африці. Подався сам на місію в Марокко, там тяжко захворів, повертався додому й був закинутий бурею на Сицилію, де зустрівся зі св. Франциском.

По роках монашого життя і поглибленого вивчення Біблії в Монтепаоло прославився своїми проповідями, так що наступник св.Франциска призначив Антонія Генеральним проповідником Ордену. Відтоді св. Антоній ходив від поселення до поселення, проповідуючи Євангеліє, долаючи катарську єресь (дійшов до південної Франції).

Повернувшись до Італії (1227), був обраний міністром - тобто старшим у провінції - Емілії та Мілану. Подавшись 1228 року до Рима у справах провінції, проповідував там при Папі Григорію ІХ, заслуживши ім'я «Ковчег Завіту» і отримавши доручення проповідувати для натовпів прочан. Там написав свої «Проповіді на свята» і виголосив великопісні реколекції.

На генеральному капітулі 1230 року склав повноваження міністра, маючи погане здоров'я (захворів на водянку) і попросився в Падую. Помер під спів марійного гімну «O gloriosa Virginum», маючи заледве 36 років. Отак він став Падуанським, пройшовши своїми ногами всю Європу.

Чим же був такий милий св. Антоній як Папі, так і простим людям? Він говорив про потребу покаяння і життя вчинками віри: самого лише розчулення замало, щоб бути християнином, бо, щоби бути християнином, потрібно ЖИТИ по-християнськи.

Справжнє навернення полягає не у невизначеній внутрішній стривоженості, а в конкретних добрих учинках, а також у послідовності християнського життя. Другим важливим посланням проповідей Падуанського був заклик виражати свою любов до ближніх у турботі про них.

Ті часи не були багатими й ситими, і проповіді, які надихали заможних годувати бідних, сприймалися як Боже благословення широкими верствами незабезпеченого люду. Антонія знали і любили всі бідняки, зокрема й чимало мусульман. По-третє, у своїх викриваннях людського зла св. Антоній чітко відмежовував гріх від грішника й ніколи не звинувачував конкретну людину - навіть якщо обставини до цього підштовхували.

До заблукалих він ставився з любов'ю, вміючи поважати людину як таку. Один із коментаторів сказав, що середньовічні єресі вичахли самі по собі, позбувшись історичних підстав, а їхньому зникненню чимало посприяли такі проповідники, як Антоній Падуанський, які духовно підносили нищену гріхами людину.

Діяльність і проповіді св. Антонія набагато глибші, аніж широко відомі легенди про проповіді рибам чи миттєве приживлення відрубаної ноги, яку святий приставив до тіла потерпілого.

Його похорон став маніфестацією віри, а Папа Григорій зарахував св. Антонія до грона святих менш ніж за рік по його смерті (30 травня 1232). За цей короткий час на його гробі було зареєстровано п'ять випадків зцілення паралічу, сім випадків повернення зору сліпим, три випадки повернення глухим слуху і два воскресіння померлих.

Його спомин увів до загальноцерковного календаря Папа Сикст V (1586), а Папа Пій ХІІ проголосив його 1946 року Вчителем Церкви.

В іконографії зображають його у францисканському габіті, часто з Дитятком Ісусом на руках. Його атрибути: книга, лілія, серце, вогонь, хлібина, риба, осля.

http://www.misionar.info