
Сьогодні ми звершуємо пам’ять великого пастиря й учителя українського християнства XX століття — митрополита Андрея. Коли поглянемо на його особу, то побачимо, що він не був бідним, а належав до високих верств тогочасного суспільства. Він володів достатніми земними благами та високою освітою свого часу. Та з упевненістю можна сказати, що він не був багачем в євангельському розумінні.
Про це сказав Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав 1 листопада під час урочистої Архиєрейської Божественної Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ в Києві.
Із Предстоятелем Церкви співслужили: владика Богдан, адміністратор Патріаршої курії; владика Володимир, Митрополит і Архиєпископ Івано-Франківський; владика Василь, Єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії; владика Йосафат, Екзарх Луцький; владика Михайло, Єпископ Сокальсько-Жовківської єпархії; владика Ярослав, Єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії; владика Дмитро, Єпископ Бучацької єпархії; владика Тарас, Єпископ Стрийської єпархії; владика Богдан, Єпископ-помічник Стрийської єпархії; владика Михайло, Екзарх Одеського та Адміністратор Кримського екзархатів; владика Василь, Екзарх Харківський; владика Теодор, Єпископ-помічник Тернопільської архиєпархії; владика Йосиф, Єпископ-помічник Київської архиєпархії.
Продовжуючи своє пастирське слово, Предстоятель Церкви додав, що в центрі служіння всякого праведного пастиря повинні бути немічні, вбогі та потребуючі. Коли владика Андрей став єпископом, він пише перше своє єпископське послання: «Я би вже сьогодні бажав, коли би воно було можливе, щоб у світі не було терпіння та біди, щоб усі ви... були й на цім світі, і навіки — щасливі. Я так хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плаче, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий та немічний, уздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний. Я хотів би стати всім для всіх, щоб усіх спасти».
«Цього урочистого дня Господь для нашої духовної поживи посилає своє глибоке і животворяще Слово. Ми ж чули сьогодні у Євангелії притчу про багача і Лазаря, яку знають навіть маленькі діти, які вчаться Катехизму. У ній євангелист Лука описує приклад несправедливого суспільства, в якому існує глибока прірва між багатими та бідними», — пояснив Предстоятель УГКЦ. Бо один, багач, щодня бенкетує, а інший, Лазар, перед воротами в багача щодня помирає з голоду, втрачаючи людську гідність. «У такій іконі крайньої несправедливості мудрий читач питає себе: де є Бог? Щоразу, коли бачимо суспільну нерівність, навіть невіруючі питають: де є Бог?» — продовжив проповідник.
«Бог — присутній у вбогому. Він є в тій людині, яка, можливо, знаходиться на найнижчому щаблі суспільної піраміди. Однак Царство Небесне у цій притчі змальовано як перевернена піраміда, що є цілком протилежною до цього несправедливого середовища. Тож той, хто був відкинений цим світом, є найближче до Бога. А той, хто в земному житті випинається наверх і живе тільки для себе самого, є найдальше від Нього, — зазначив він і додав: — Бо наше дочасне життя — це мить порівняно з вічністю. А смерть не кінець, а лише подія в нашому житті, момент переходу з дочасності до вічності.
«Якщо шукаємо Божої помочі, то віднайдімо руку вбогого, яку Господь простягає до нас. Коли шукаємо сили і правди Божої, будьмо близько до вбогого, а тоді побачимо, що сила і благодать Божа — не забариться. Бог є близько, та потрібно мати відкриті очі й серце, щоб Його побачити в Лазарі, який є поруч із нами», — завершив Глава і Отець УГКЦ.
Наприкінці Блаженніший Святослав зауважив, що, святкуючи сьогодні пам’ять великого учителя та пастиря нашої Церкви, ми повинні йти його дорогою всі разом: єпископи, священики та всі миряни. «Бо це є втіленням того Божого Слова, яке ми сьогодні чуємо. Це дорога спасіння, дорога вічного щастя і життя. Сьогодні митрополит Андрей урочисто повертається до княжого Києва своєю глибокою мудрістю, соціальною наукою і увагою до бідних у тілі своєї Церкви, яка тут зібралася з усієї України. Просімо його, щоб він сьогодні, перебуваючи в небесних оселях на лоні Авраама, заступався за нас», — сказав Верховний Архиєпископ УГКЦ.
Владика Андрей говорив тоді, коли всі мовчали. Він чи не єдиний у Європі разом зі своїм єпископатом підніс голос від імені українського народу, який терпів страшну хвилю Голодомору.
Коли на Холмщині і Підляшші нищили православні церкви, він один став на захист наших православних братів, кажучи що «не можна оправдати таке варварство жодною рацією стану чи навіть добром Католицької Церкви». Під час Другої світової війни, у дні Голокосту, він був єдиним католицьким ієрархом, який підніс голос на захист євреїв, пишучи листа до Гітлера і Послання до свого народу «Не убий». Що керувало ним і було мотивом його як пастиря, науковця і людини, яка не належить одній християнській конфесії?
Сказав Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав 1 листопада під час відзначення 150-річчя з дня народження митрополита Андрея Шептицького в Національній опері України імені Т. Г. Шевченка.
Про свої мотиви митрополит писав у листі до своєї племінниці ще в 1908 році: «Я завжди чинив так, як мені веліли мої переконання, засновані на вірі, любові до Бога та ближнього. Мій мотив — служити Богові та ближньому. Ніколи я не зробив того, що б не випливало з тієї любові. Ціла моя національна діяльність була завжди логічною християнській послідовності засад, яку століттями визнавали мої предки».
За словами Блаженнішого Святослава, сьогодні про митрополита Андрея говорять як про справжнього державотворця. «Ще в 1901 році він пише, що та влада міцна і тривка, яка заснована на любові. Таку владу вважають тою, що походить від Бога», — зауважив він.
А ще митрополит Андрей прагнув бути батьком свого народу і осердям його єднання: «Він закликав до єдності тоді, коли всі мовчали і взаємно поборювали себе та ворогували. Він володів даром серцевідання, тому його слова такі пророчі».
Тож сьогодні, слухаючи пророчі слова владики Андрея, ми повинні відкрити для себе його мудрість, якою він веде нас у майбутнє. «Він, ще будучи між нами на смертному ложі, бачив воскресіння України. Тож нехай сьогодні звучать для нас як духовний заповіт слова митрополита Андрея до української молоді, написані ще 80 років тому: «Не зривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіязму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довір’я своїх і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати свої завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди перед заслугою!» (Слово до української молоді).
Що нас спонукає весь рік відзначати пам’ять митрополита Андрея в усій Україні? Аби показати, що є світильники, котрі освячують шлях, яким повинен іти український народ. Про це сказав Глава Української Православної Церкви Київського Патріархату Патріарх Філарет 1 листопада в Національній опері України під час урочистої академії, присвяченої 150-річчю від дня народження праведного митрополита Андрея Шептицького.
Говорячи про діяльність митрополита Андрея, Патріарх Філарет відзначив, що цей праведник не тільки проповідував Слово Боже, а й утілював його в життя.
«...Митрополит захищав православних, коли у 30-х роках руйнували храми. Захищав у монастирі єврейських дітей... Що спонукало цього святителя у важких умовах виступати проти цих дій? Яка сила? Це правда і любов до людей», — сказав наставник православних українців.
«Що нас спонукає, — продовжив він, — цілий рік відзначати пам’ять митрополита Андрея в усій Україні? Аби показати, що є світильники, котрі освячують шлях, яким повинен іти український народ. Яким же шляхом повинен іти український народ? Насамперед шляхом правди і любові... Бо коли ми не чинимо правди, то з нами нема Бога. Рушійною силою є любов. І митрополит Андрей нагадує нам своїми діяннями, що цією дорогою треба йти, аби досягти цієї мети. Яка наша мета? Та сама, що й у нього була — мати свою Українську Державу. Ми її маємо уже 24 роки, але зараз ми проходимо випробування, чи достойні ми мати свою державу чи знову у рабство. Наш народ доводить, що в рабство ми вже ніколи не підемо».
«Відзначаючи і згадуючи подвиги митрополита Андрея, ми повинні надихатися і робити те, що він робив у свій час», — наголосив Патріарх Філарет.
Велич та унікальність особистості митрополита Шептицького є прикладом всебічного та щедрого служіння не тільки українському народові, не тільки парафіянам своєї Церкви, а й усьому людству. Це відзначив Головний рабин України Яків Дов Блайх 1 листопада в Національній опері України під час урочистої академії, присвяченої 150-річчю від дня народження митрополита Андеря Шептицького.
«Митрополит Андрей — людина миру. Він виступав за співпрацю усіх конфесій та віросповідань. Не ділив людей ні за національністю, ні за віросповіданням. Саме на цьому видатний діяч ХХ століття будував свій підхід до життя, релігії, культури та освіти, сповнений безмежною мужністю та відвагою у злобні й трагічні часи для людства. Глава УГКЦ гідно ставився до інших конфесій», — відзначив рабе.
Промовець розповів, що митрополит Шептицький знав іврит та ідиш. Підтримував дружні стосунки з релігійними єврейськими громадами. «Митрополит завжди перед святами надсилав привітання єврейським громадам на івриті. Крім того, він посилав єврейським громадам гроші до свят на подарунки для бідних. Коли митрополит Андрей приїжджав у якесь галицьке місто чи містечко, його урочисто зустрічали українська громада зі священиком, рабин, старшина єврейської громади, котрі несли на зустріч із Митрополитом сувій Тори. У роки німецької окупації напівпаралізований Шептицький не лише виступив від імені своєї Церкви проти німецької і російської політики, а й очолив акцію „Моральне співчуття“ та порятунок євреїв від знищення», — сказав духовний наставник євреїв України.
Рабин зауважив, що вчинками митрополита Андрея завжди керували любов до людей та чесність. «І, — продовжив він, — мабуть, саме тому митрополит Андрей здобув повагу усіх народів світу. Митрополит Шептицький є прикладом любові до свого народу, прикладом прагнення до єдності всіх Церков, релігій та народів і зразком для наслідування сучасними громадянами, особливо молоді. Під час Другої світової війни Митрополит Андрей не тільки власними зусиллями врятував сотні єврейських родин від неминучої смерті, а й об’єднав вірян і духовенства для допомоги євреям».
Рабин розповів, що з ініціативи Митрополита була створена група осіб, насамперед зі священиків та монахів, які займалися організацією переховування євреїв. «У нас кажуть: лідер, якого наслідують, — гарний лідер, лідер, який виховує лідерів, — це великий лідер. Вчинки і діяльність Митрополита не тільки наслідують, а на його прикладі в наш час виховують талановитих суспільних та релігійних діячів. Гідність і порядність митрополита Андрея завжди поряд із нами», — наголосив рабин Яків Дов Блайх.
Що ми можемо навчатися від цієї Великої людини? «Вважаю, двох важливих речей у житті... Насамперед не запитуйте, що держава може зробити для вас, запитуйте, що ви можете зробити для своєї держави. ...Коли Мойсей говорив з євреями, він казав: Я стою між вами і Богом. Наші мудреці кажуть: Слово „я“ стоїть між нами і Богом. Коли людина може забрати з того „я“ свої інтереси і думати про інтереси Бога, про інтереси свого народу, про інтереси інших, тоді ми знаємо, що ми ближчі до Бога», — сказав рабин.
Наша країна потребує візіонерів, державотворців і батьків-засновників, таких як владика Андрей. Він є великою постаттю, що знала, як написати українцям шлях до побудови своєї держави та як звернутися до кожного з нас і сказати, що наша держава — це наше спільне зусилля.
Сказав Арсеній Яценюк, Прем’єр-міністр України, 1 листопада під час відзначення 150-річчя з дня народження митрополита Андрея Шептицького в Національній опері України імені Т. Г. Шевченка.
«Будівництво держави — це не обрання політичних еліт, прийняття законів, наявність інституту президента, прем’єр-міністра чи парламенту. А це велика воля народу. Він писав ще 1941 року, що державу можна збудувати, якщо є велика воля і знання. Він також застерігав нас від розбрату, сварок, того, щоб ми не стояли під політичними прапорами, а під єдиним українським державним прапором», — зауважив високопосадовець, підкреслюючи, що 20 місяців українській армії та українському народу вдалося втримати державну цілісність та незалежність.
«Наш дороговказ, який дав нам владика Андрей, — зробити Україну сильною державою, а українців — гідними громадянами України в об’єднаній Європі», — завершив Арсеній Яценюк.
Департамент інформації УГКЦ
Богослужіння: загальні08:00 — Служба Божа
17:15 — Вечірня
18:00 — Служба Божа
Подій не заплановано.
*Св. славн. прор. Іллі