У храмі оо. Василіян освятили копію образу Гваделупської Божої Матері

14 жовтня, на свято Покров Пресвятої Богородиці, на вечірній Літургії, яку очолив ігумен монастиря о. Терентій Цапчук, ЧСВВ у співслужінні о. Григорія Бардака, ЧСВВ та о. Атаназія Кулинича, ЧСВВ, відбулось освячення копії образу Гваделупської Божої Матері.

Матір Божа Гваделупська (ісп.Nuestra Señora de Guadalupe) — одна з найбільш відомих католицьких святинь Мексики.

За легендою, образ Діви Марії з’явився одному з перших християн Мексики Хуану Дієго, після чого на його плащі чудом зобразився образ Богородиці. Цей плащ став відомий, як ікона Матері Божої Гваделупської.

На місці зустрічі Хуана Дієго з Богородицею був збудований собор, що згодом став найбільшою святинею та місцем паломництва не тільки у Мексиці, а й у цілій Латинській Америці.

Нині святиня є однією з найбільш відвідуваних у католицькому світі — щорічно до неї здійснюють паломництво близько 14 мільйонів людей.

За традицією, прийти поклонитися Діві Марії треба пішки, причому останні 100 метрів — з молитвою на колінах.

Особливо велелюдно з 9 по 12 грудня, коли мексиканці святкують День Святої Діви Марії. Так, в грудні 2009 року до Мехіко прибуло рекордні 6,1 мільйона паломників.

Історія

Богородиця з 9 по 12 грудня 1531 року являлася селянинові-індіанцеві Хуану Дієґо Куаухтлатоатцин (Juan Diego Cuauhtlatoatzin).

Перше з’явлення відбулося рано вранці 9 грудня 1531 року, коли Хуан Дієґо прямував зі свого селища до Мехіко. На пагорбі Тепейяк, біля руїн язичницького храму, несподівано засяяло яскраве світло і перед ним з’явилася прекрасна смуглява чорноволоса дівчина. На вигляд їй було приблизно 15 років. Вона мала дивне, блискуче вбрання — рожеву туніку і блакитну накидку із золотими зірками, що була переперезана чорною стрічкою (у ацтеків це була ознака вагітності). Молода жінка веліла Хуану передати християнському священикові такі слова: «Я — Діва Марія, Мати Істинного Бога, що дає і зберігає життя. На цьому місці треба побудувати храм, де твій народ і всі люди, які щиро просять мене про допомогу у своїх бідах і турботах, отримають її.»

Селянин відправився до францисканського єпископа Хуана де Сумарраґа (Juan de Zumárraga). Той прийняв його, але не повірив у розповідь. Повертаючись додому, Дієґо знову побачив на пагорбі Богородицю. Він повідомив її, що єпископ не повірив. Тоді Богородиця веліла селянинові наступного дня знову відправитися до єпископа і повторити прохання, підкресливши, що цього бажає Пресвята Діва Марія, мати Господа.

У неділю Хуан Дієґо відправився спочатку до церкви, а вже потім до єпископа. Сумарраґа знову засумнівався і попросив Дієґо передати Богородиці, що йому потрібен який-небудь доказ. На пагорбі знову стояла Богородиця, немов би чекаючи Хуана, і попросила прийти сюди ж завтра, аби отримати «знак» для єпископа.

В понеділок Дієґо збирався відвідати важко хворого дядька Бернадіно. Хвилюючись за свого родича, він забув про призначену зустріч із Богородицею і відправився повз пагорб, але все одно зустрів Діву Марію. Вона заспокоїла селянина, сказавши, що не варто поспішати до хворого, оскільки він вже одужав, але краще піти на вершину пагорба і забрати звідти докази для єпископа.

Згідно з переказом, коли Дієґо піднявся на пагорб, він побачив, що безплідна донині вершина, незважаючи на зимовий час, була заповнена квітучими трояндами. Хуан зрізав декілька з них, а Богородиця допомогла загорнути їх в його плащ. На прийомі у єпископа селянин мовчки розгорнув плащ і троянди посипалися на підлогу. Усі присутні впали на коліна, оскільки побачили на плащі дивовижне зображення Богородиці.

На пагорбі було збудовано храм на честь Діви Марії Гваделупської, куди стали стікатися тисячі паломників з усієї Америки. Після цих подій язичники-ацтеки стали масово хреститися за власним бажанням. Чернець Торібіо де Бенавенте (Toribio de Benavente) у своїй праці «Історія індійців Нової Іспанії» (Historia de los Indios de la Nueva España) написав, що впродовж чотирьох днів чотирнадцять із половиною тисяч чоловік прибули в його місію і їх було охрещено. У 1532-1538 рр. вісім мільйонів індіанців прийняли християнство. Всього через декілька років після з’явлення Матері Божої відбулася християнізація всієї Мексики. Це стало початком євангелізації всієї Латинської Америки.

У 1737 р. в Мексиці вибухла зараза, яка протягом восьми місяців забрала зі світу сімсот тисяч мешканців. Коли всі природні середники вже не допомагали, мексиканці звернулися до своєї Покровительки. Після довгих молитов і приступання до Св. Сповіді і Св. Причастя вони склали урочисту обітницю, що вся Мексика буде посвячена Матері Божій з Гваделупи. Історики одностайно підтверджують, що зараза перестала саме тоді, коли вся країна була посвячена Марії. До дня посвячення щоденно на вулицях знаходили по пару сотень тіл, а в день посвячення тільки три!

19 вересня 1985 р. відбувся землетрус силою 8,1 бала за шкалою Ріхтера, який спричинив знищення столиці на тридцять процентів і смерть тридцяти тисяч мешканців. Базиліка з Чудотворним Образом у чудесний спосіб вціліла.14 листопада 1921 р. під образ Матері Божої в Гваделупі хтось зі зловмисників підклав динаміт. Робітник Лучіано Перес підійшов до образа, щоб покласти під ним букет квітів. В букеті була захована бомба, яка вибухнула, коли Перес вийшов із церкви. Вибух динаміту був настільки потужний, що спричинив цілковите спустошення у великому радіусі. Він покришив мармур на сходах, знищив металеві свічники, вигнув тяжкий хрест, що стояв на престолі, вибив шиби в прилеглих будинках. Проте не знищив Марійського образа, більше того — навіть не подряпав скла, за яким він був.

Наукові дослідження

У 1666 році було проведено перше наукове дослідження образу Діви Марії. У 1751 — 1752 рр. видатний художник Міґель Кабрера (Miguel Cabrera) разом із шістьома іншими митцями досліджували образ. 1756 року всі спостереження було викладено в доповіді «Американське Диво» (Maravilla Americana). Митці звернули увагу на ті самі речі, що їх вже відмітили у 1666 р. та згодом досліджували у ХХ ст. (добре збережене плотно, відсутність ґрунтовки та лаку, спосіб нанесення фарби, дивовижні очі тощо). Систематичні дослідження почалися 1948 року. За цей час образ неодноразово піддавали ретельним аналізам.

Дослідження полотна

1976 року. мексиканські вчені Ернесто Пальярес і Роберто Паласіос зробили висновок: полотно, на якому зафіксовано образ, виткано з волокон кактуса айяте. Цей матеріал дуже недовговічний. Максимальний термін його існування — 20-30 років. Той факт, що полотно зберігається впродовж уже 480 років без жодних ознак гниття чи розпадання, з наукової точки зору є нез’ясованим. При цьому, перші 200 років образ зберігався взагалі без будь-якого захисного покриття, до тканини торкалися сотні людських рук щодня, в кіптяві сотень свічок, в диму кадил, на нього впливали природні атмосферні процеси. Проте на образі Святої Марії з Гваделупи усе це не залишило ані найменших слідів. Більше того, результати досліджень показали, що матеріал, на якому зафіксовано образ Діви Марії, з нез’ясовних причин не припадає пилом, не схильний до впливу вологи, гнильних бактерій і грибків, відлякує комах.

Дослідження фарби

У 1936 році дослідження проводив доктор Ріхард Кун (Richard Johann Kuhn), директор Інституту хімії кайзера Вільгельма (нобелівський лауреат з хімії 1938 року). В своє розпорядження він отримав зразки волокон полотна червоного та жовтого кольорів. Вченого вразила відсутність пігментів природного походження — мінерального, тваринного чи рослинного. Синтетичні пігменти теж були відсутні. Кожен відтінок зображення був хімічною сполукою, молекули якої безпосередньо пов’язані з тканиною. Там, де їх не було, не було й кольору, тобто й зображення.

1979 року професор Філіп Каллаген із університету штату Флорида (США) та його колега Джоді Сміт вивчали образ у інфрачервоних променях. Вони виявили, що при зміні кута спостереження кольори образу змінюються. Це явище відоме як іридесценція, воно не може бути відтворене штучним шляхом. Висновки дослідників однозначні: усе, що пов’язано із зображенням Діви Марії Гваделупської, не піддається поясненню з точки зору сучасної науки.

Дослідження очей Діви Марії

Очі Богородиці виглядають як очі живої людини. Дослідження дозволили виявити маленькі судини-капіляри на повіках. Були ідентифіковані сліди мікроартеріальної циркуляції крові на периферії лівого ока. Вченим вдалося виявити в очах Діви Гваделупської явище рефлексії, яке можна спостерігати тільки у живих людей і яке неможливо створити за допомогою будь-яких методів живопису.

В 1929 році штатний фотограф базиліки Альфонсо Марке виявив в правому оці Діви відображення бородатого чоловіка. Вивчивши багато інших знімків, він переконався, що зір його не підводить, і сповістив про своє відкриття адміністрацію базиліки. Йому не повірили і заборонили розповідати про своє відкриття.

29 травня 1951 року один з учених, що займалися дослідженням образу, Хосе Карлос Салінас Чавес, також, вивчаючи фотографії (набагато більш кращої якості), зробив таке саме відкриття. За допомогою збільшувального скла він ясно розрізнив відображення бородатого чоловіка в правому оці і дещо гірше в лівому.

Відкриттям зацікавилися офтальмологи і фізики. Групу з 20 фахівців очолив відомий в ту пору лікар-окуліст доктор Хавьєр Торроелья Буено. Вчені ретельно досліджували не лише фотографії, але і сам образ. Результати були оголошені 27 березня 1956 року. У своєму звіті дослідники писали, що їм вдалося виявити в очах образу Діви Марії присутність потрійного відображення, характерну для очей будь-якої живої людини (явище Пуркіньє-Сансона — три образи одного об’єкту, на який дивиться людина. Їх можна побачити, дивлячись в очі цієї людини за певних умов. Один знаходиться на поверхні рогівки, другий — на передній частині кришталика і третій — на задній частині кришталика). Ці відображення знаходяться точно там, де їм і належить бути, а деформація цих образів відповідає заломленню рогівки.

У тому ж році доктор-офтальмолог Рафаель Торріха Лавуаньє досліджував очі Діви Марії офтальмоскопом. Він помітив, що зображення людей з’явилися на рогівці очей саме там, де і повинні були з’явитися відповідно до сприйняття нормального людського ока.

Упродовж останніх двадцяти років дослідженням образу Діви Марії займається перуанський вчений, доктор інформатики Хосе Асте Тонсманн. З 1979 року він займається обробкою мікроскопічних зображень за допомогою ЕОМ. У 1983 році його запросили брати участь у дослідженнях образу Гваделупської Божої Матері, що проводяться Центром Гваделупських досліджень (Centro de Estudios Guadalupanos) в Мехіко. На той момент йому вже були добре відомі відкриття Хосе Карлоса Салінаса та багатьох інших.

Вивчаючи образ, Тонсманн уперше застосував метод цифрової обробки зображень, що використався до того часу тільки в космічній галузі. Дослідження просувалися украй повільно, кожен експеримент тривав місяцями. Тільки на початку 2001 року Хосе Асте Тонсманн опублікував результати своєї двадцятирічної роботи. Його висновки глибоко шокували наукову громадськість.

Образ Діви Гваделупської має розмір 1450 × 1050 мм, а зіниці очей — діаметр близько 7 мм. Тонсманн збільшив розмір зіниць в 2500 разів. В правій зіниці ока Діви Марії дослідникові вдалося розпізнати відображення 12 фігур. Усі вони різного розміру, оскільки відобразилися в перспективі — так, немов би зображення було фотографією того, що бачила Діва Марія. Відображення зафіксовані з неймовірною точністю, що дозволило Тонсманну ідентифікувати багатьох людей.

Сцена відповідає тому моменту, коли Хуан Дієго розгортав свій плащ перед єпископом та іншими людьми, а Діва Марія дивилися на них із образа на плащі. Окрім Хуана Дієго, в групі фігур дослідник розрізняє сидячого індійця, що підняв очі до неба — це слуга єпископа. Повненький літній чоловік, що стоїть в профіль, з білою бородою — це єпископ Хуан де Сумаррага (його вигляд дуже схожий на портрет Сумарраги, написаний відомим художником Мігелем Кабрерой). Молодий чоловік, що стоїть поруч із ним — перекладач Хуан Гонсалес. У сцені є присутніми також темношкіра жінка, ймовірно, негритянка-рабиня і чоловік іспанського походження, що з задумливим поглядом погладжує бороду.

Одним з аргументів на користь того, що наявність виявлених в очах відображень не може бути пояснена жодним раціональним способом, є розміри деталей. Так, добре видно сережка індійця, сльози на обличчях, зав’язки сандаль індійця, що сидить на землі, чітко обкреслений профіль цього ж індійця з «орлиним» носом, у іспанця — борода і вуса, що прилягають до щік та багато іншого. Зображеня мають деталізацію, що наближається до атомарного рівня. Усі результати наукових досліджень свідчать про одне — у світі більше не існує жодної картини чи фотографії з подібною мірою точності і деталізації.

Цікаві факти

• Руки Діви Марії мають невеликі відмінності: права — світліша, а ліва — темніша. Церква вважає це ознакою єдності між расами.
• У 1791 році ювелір, який працював в храмі, випадково вилив на праву верхню частину ікони кислоту, що викликало пошкодження полотна. Впродовж місяця образ відновився без жодної реставрації.
• 14 листопада 1921 року робочий Luciano Perez Carpio, іспанський анархіст, поклав квіти з вибухівкою до ікони. Вибух зруйнував мармурові сходи головного вівтаря, вибив вікна сусідніх будинків і зігнув латунне розп’яття, але образ жодним чином не постраждав. Лише в 1993 році ікону Богородиці захистили куленепробивним склом.
• В основі побудови образу Марії Гваделупської закладено пропорції золотого перетину.
• Зірки на плащі Діви Марії утворюють сузір’я, а їх розташування відповідає зимовому небу Мексики 12 грудня 1531 року в 10.26 ранку (день, коли Хуан Дієго розгорнув свій плащ перед єпископом). Візерунки на туніці Діви Марії відповідають рельєфу Мексики. Дослідження проводилися в період з 1981 по 1995 рр. Вчені — спеціаліст із науатль Маріо Рохас Санчес (Mario Rojas Sánchez), доктор Меро Ернандес Ілескар (Homero Hernández Illescas), астроном, разом із колегами з Франції.
• 24 квітня 2007 року в Мехіко були легалізовані аборти до 12-го тижня вагітності. В цей час, образ в районі лона Діви Марії почав зникати, натомість виступило світло, що не було ні відображенням, ні артефактом. Світло утворило форму схожу на людській ембріон.

Нові дослідження NASA загадкової ікони Божої Матері Гваделупської показали, що її очі «реагують» на світло, а температура ікони — 36,6.

Космічне агентство NASA (США) опублікувало результати наукових досліджень, зроблених над іконою Божої Матері з Гваделупи. Сенсаційним став той факт, що офтальмологічний аналіз очей Марії показав зменшення сітківки ока при наближенні світла і розширення при його видаленні, як це буває з очима живої людини. Також вчені помітили, що температура тканини, на якій був зображений образ, відповідає температурі тіла здорової людини — 36,6 градусів. При прослуховуванні тіла Марії стетоскопом, вчені виявили відчутний пульс 115 ударів на хвилину, що відповідає серцебиттю дитини, яка знаходиться в утробі матері. Згідно з дослідженнями фахівців з NASA, фарби, якими була намальована ікона, ніколи не знаходили на Землі.

За матеріалами інтернет видань.