Враження від прощі до Луцького монастиря

Буваючи на прощах, яких у моєму житті було багато, що й не порахувати, ми уже звикли, що на прощу треба їхати кудись далеко, затрачати багато часу, ресурсів. Тому на прощу до Луцького монастиря Василія Великого 10-11 вересня, яка відбулася в цьому році вперше і обіцяє бути постійною, я чекала з нетерпінням. Було якесь передчуття чогось нового і незбагненного, трепетного. Але побувавши тут, мої сподівання не тільки збулися, але й перевершилися. Наскільки багато я почерпнула знань, збагатилася духовно!

Вперше почула проповідь та розважання Хресної дороги, яку вів о. Йосиф Будай, ЧСВВ, що є автором багатьох видань християнської тематики. Заочно знала про нього, читаючи його книжки «І вийшов сіяч», «На руках у Марії» та інші, але почути живе слово безпосередньо із уст автора... Це зовсім інші враження. Отець Йосиф під час роздумів на стаціях Хресної дороги застосовував приклади із свого життя, своєї біографії, із власного життєвого досвіду, тому молитва була ще більше доступною, проникливою, торкалася струн мого серця.

Помилялася я, коли думала, що це хтось є залежний від наркотиків, алкоголю, телевізора, комп’ютера, азартних ігор, ігрових клубів. У мене цих пристрастей немає. Але Вервиця з роздумами о. Леоніда Григоренка, ЧНІ, із Ковеля і його проповідь для мене були відкриттям... Ми всі є залежними... від осудження один одного, від гріха...

Вперше в житі одержала молитву на оздоровлення від о. Йосифа Будая. Його руки при покладенні на мою голову віддавали таке тепло і доброту...

Освячення води, похід зі свічками вночі кругом храму надавали такої таємничості і духовної наснаги!

Всі одержали повний відпуст від о. Леоніда Григоренка, якому Святійший Отець надав таке право в рік Божого Милосердя.

І гречаної каші з польової солдатської кухні, напевно, в житті не було такої смачної, як і кави о другій годині ночі, яка бадьорила і геть не хотілося спати. Признаюся чесно, що переживала перед цим, як я цілу ніч зможу без сну. А я одержала такий заряд бадьорості, що навіть повернувшись додому в Ківерці, я і не помишляла про сон. На одному диханні разом з своїми донечками-помічницями приготувала для сім’ї сніданок, обід.

Велике спасибі ігумену Луцького монастиря Василія Великого о. Терентію Цапчуку, ЧСВВ, що взяв на свої плечі організацію такої прощі, а також всім священикам, членам церковних хорів монастиря, які долучилися до цієї Богоугодної справи.

п. Марія Хазанюк,
м. Ківерці