Жовтень — місяць Вервиці

Не надто заглиблюючись в історію походження цього набоженства, папи продовжують багатовікову традицію святого Домініка і його послідовників. Аж до XVI ст. ця практика мала різні форми, і тільки за св. Пія V (†1572) утвердилася форма, яка відома нам: відмовляння "Богородице" у поєднанні з розважаннями п'ятнадцяти таємниць, тобто основних подій з життя Христа і Пресвятої Діви. Кожний десяток "Богородице Діво" передує "Отче наш", а закінчує коротке вшанування трьох Осіб Божих. Блаженний Папа Іван Павло II додав ще одну таємницю вервиці. І так маємо вже двадцять таємниць: радісна, страсна, славна і світла.

Повторювання цих слів, що просто і легко запам'ятовуються, чудовий спосіб молитви. Почерпнуті з Євангелії і рекомендовані Церквою, вони мають велику цінність. Вони могли б стати монотонними і втомливими, як усі формулювання, що часто повторюються. Звідси закид: навіщо повторювати безконечно ті ж самі слова? Чи можливо безперервно думати про те, що промовляється десятки і сотні разів? Але розважання різних таємниць призначене для підтримування уваги. Не йдеться тут про чисто розумові роздумування, а про споглядання, повне віри і любові, конкретного здійснення трудів нашого спасіння. Про все те, що Марія розважала у Своєму серці і чим жила, ми розважаємо тепер разом з Нею, щоб поглибити наше розуміння. Сконцентрувати увагу допоможе звичка відраховувати відмовлені "Богородице Діво" зернятами, нанизаними на ланцюжок або мотузку.

Вервиця - молитва проста і, водночас, всеохоплююча. Людина віддається їй тілом і душею, голосом і долонями, своїм розумом і серцем. Усі способи молитви поєднуються у ній, доповнюючи її: обожнювання, поклоніння, прославлення, благання, заступництво, подяка. Розважання над Таїнствами обіймає радісні, страсні, славні таємниці Христа, усі правди нашої віри: Святу Трійцю, Втілення, Спасіння. Папа Лев XIII написав вісім енциклік про Вервицю, вбачаючи у ній "коротку суть християнської релігії" і "виклад змісту усієї Євангелії". Хоча Вервиця не літургійна молитва, однак папи схвалюють її, затверджуючи різні вервичні об'єднання. Вервиця, що зазвичай відмовляється приватно, часто читається й спільно, надто у місцях зустрічі прочан. Багато чернечих зборів вважають Вервицю практикою спільною, особливо ефективною у наданні ритму і в освяченні простого і покірного життя на службі Богу і людям.

Промовистим підтвердженням досконалості Вервиці є її відношення до Пресвятої Діви Марії, Посередниці усіх ласок. Вервиця одночасно вшановує Матір Божу і якнайкраще випрошує те, що прагнемо отримати. Лев XIII і його наступники вважають молитви на Вервиці найкращим засобом проти зла, що панує у сьогоднішньому світі як у площині окремих осіб і сімей, так і у сфері стосунків суспільних і міжнародних. Нагадуючи слова Івана XXIII Папа Павло VI наполягав на тому, щоб Вервиця стала "великою публічною молитвою, що слугує у звичайних і надзвичайних потребах святої Церкви, народів і усього світу". Бо ця молитва однаково помічна для усіх епох і в усіх країнах. Пристосована до кожного століття, усіх суспільних умов і будь-якого становища, доступна для простого люду та оцінена належно вченими. Це - молитва усіх, і кожен знайде у ній чисте джерело для задоволення спраги побожності, відповідно до своїх уподобань, здібностей і ласк, даних йому Богом.

Вервиця це не лише молитва; вона чудовий засіб освячення і духовного поступу, одна з найкращих шкіл доброчесності і життя християнського. Без сумніву, не можна наполегливо розважати таємниці життя Ісуса і Марії та не втілити у життя те, що з них будемо черпати. Як сказав Пій XII: "Душа почувається затишніше, коли йде дорогою, вказаною Ісусом і Його Матір'ю". Марія наближається до нас, бере за руку і вчить жити так, як Вона Сама жила на землі коло Свого Сина. Ось у чому наука Вервиці та таємниця її успіху: вона "вводить нас в живий контакт з Ісусом через Серце Його Матері" (Іван Павло II).

Папа Римський Іван Павло II про Святу Вервицю:

«Витривало відмовляємо Вервицю у церковних громадах і сім'ях. Під час повторювання звернень вона з'єднує серця, сприяє встановленню згоди, оживлює надію і обдаровує нас усіх миром і радістю Христа, який для нас воскрес.

Відмовляти Вервицю - це означає відвідувати школу Марії і вчитися у Неї, Матері та апостолки Христа, як жити, дотримуючись вимог християнської віри. Вона перша увірувала, а в Церкві на Спільній молитві об'єднала в любові перших учнів Свого Сина.

Відмовляти Вервицю не означає повторювати певні вислови. Це встановлення інтимного діалогу з Марією, який свідчить про вияв довіри до Неї, спроможність розповісти їй про свої проблеми, відкрити перед Нею серце, виявити готовність до прийняття Божих планів і пообіцяти витривалість у вірності їй у всіх, надто у важких ситуаціях. При цьому слід бути впевненим у допомозі: Вона випросить потрібні для нашого спасіння ласки Свого Сина. Під час молитви на Вервиці, розмірковуємо про Христа, оглядаючи його поглядом Марії, розважаємо про таємниці життя, страждання і воскресіння Христа, очима і серцем Тієї, яка була Йому найближча, (з виступу, виголошеного перед "Ангел Господній" 2-го жовтня 1988 р. ). Прошу вас, відмовляйте Вервицю!» (28.10.1981 р. На аудієнції).

Багато інформацій про вервицю було надано у Фатімі, де Мати Божа наголошувала, що вона є Цариця вервиці, і повчала дітей як правильно на ній молитися:

"Коли ж відмовляєте вервицю, тоді після кожної десятки кажіть: Ісусе, прости нам наші гріхи, заховай нас перед пекельним вогнем, провадь всі душі до неба, особливо ті, які найбільше потребують Твого помилування."

При останній появі у Фатімі, 13-го жовтня 1917-го року, Діва Марія сказала:

"Я Цариця вервиці. Я прийшла нагадати вірним, щоб не ображали Господа Бога. Я бажаю, щоб тут поставили каплицю, та щоб продовжували кожного дня молитися на вервиці."