Наміри Апостольства молитви на квітень

Підготував о. Христофор Ганинець, ЧСВВ

Загальний: За створіння як Божий дар. Щоб люди сприймали створіння як дар, який Бог довірив людині.

«Створений світ, який довірив нам Творець, не є власністю, якою можемо розпоряджатися згідно з власним уподобанням, ані тим більше, не є власністю деяких людей: створіння є даром, чудесним даром, даним Богом, щоб ми про нього дбали та використовували з користю для всіх, завжди з великою пошаною та вдячністю.

Інше помилкове ставлення представляє спокуса зупинитися на творіннях, мовляв, вони можуть дати відповідь на всі наші очікування. Через дар знання Святий Дух допомагає нам уникнути цих помилок. Ми маємо захищати створений світ.

Це дар, який ми отримали від Бога, це Божий дар для нас. Ми є хранителями створеного світу. Одначе, коли визискуємо сотворене, — знищуємо знаки любові Бога! Експлуатувати створений світ означає казати Богові: „мені це не подобається, це не є добре!“ — А що тобі не подобається? — „Я сам собі подобаюсь“.

У цьому ж полягає гріх, і ви це знаєте. Коли людина захищає створену реальність, фактично охороняє Божий дар і каже Богу: „Дякую, я володар творіння — Твого дару, але для того, щоб воно розвивалося, ніколи не буду його знищувати“.

Таким має бути наше ставлення до створеногоя — охороняти його. Коли бо знищуємо сотворіння — сотворіння знищить нас. Не забувайте про це!» (папа Франциск, катехеза).

Також Катехизм нашої Церкви навчає нас, що cпоглядання, або глибший погляд на світ, до якого нас кличе Бог, вчить побачити довколишнє не лише як «щось» матеріальне чи як корисне та приємне для нашого «я», але і як поле діяння особового Бога, який інший від нас і від світу.

Чудовим прикладом християнського бачення світу є слова молитви Чину Великого освячення води: «Тебе оспівує сонце, Тебе славить місяць, Тебе оточують зорі, Тебе слухає світло, перед Тобою тремтять безодні, для Тебе б’ють джерела.

Ти розіп’яв небо, як намет, Ти утвердив єси землю на водах, Ти обгородив море піском, Ти для дихання розлив повітря...» Споглядання світу у світлі особового Бога, який один є добрий (див. Лк. 18:19), дає підставу стверджувати про добрість світу, матерії та всього творіння. «Добрим є світ і все, що у ньому виявляється мудрим і художнім».

У Святому Писанні образом Божого задуму про світ є рай (див. Бут. 2). Здійснення цього задуму залежить від співпраці людини з Богом. Рай є Божим даром і водночас людським покликанням.

Про те, як ми відповідаємо на покликання до раю, свідчить наше ставлення до навколишнього світу, свідчить наше бажання змінювати його і себе на краще.

Місійний: За переслідуваних християн — щоб вони відчували утіху Воскреслого і солідарність всіх Церков.

Північна Корея, Ірак та Сомалі — три країни світу, які на сьогодні є найнебезпечнішими для християн.

Про це йдеться в щорічному рапорті Міжнародної Організації Допомоги Переслідуваним Християнам «Open Doors» («Відчинені двері»), яка є міжконфесійною та вже понад 50 років зайнята у надаванні допомоги християнам, переслідуваним за віру.

Як і щороку, у переліку названо 50 країн, розміщених відповідно до рівня загрози. Згідно з оцінками «Open Doors», в період від 1 листопада 2013 р. до 31 жовтня 2014 р. через причини, безпосередньо пов’язані з вірою, були вбиті приблизно чотири з половиною тисячі християн та зазнали атак понад 1000 храмів.

Але не лише екстремізм стає джерелом обмежень для християн. У деяких випадках, як от в Джибуті, Танзанії чи на Коморських островах, які вважаються поміркованими мусульманськими державами, ісламські практики поступово нав’язують усім громадянам в ім’я «збереження місцевої культури». «Переслідували мене, переслідуватимуть і вас».

Цими словами Христос вселяє у серця своїх послідовників разом з людським страхом божественну міць і відвагу свідчити істину, стояти за неї і бути готовим померти, маючи запевнення перемоги над смертю через Його воскресіння.

Церква Христова є Церквою мучеників, які розуміють прихід Спасителя на землю, Його місію і своєю жертвою готові прикластися до розбудови Божого Царства на землі. Вони несуть Добру Новину людям, які не пізнали Бога, мають щире бажання привести їх до спасіння, навіть через таку участь.

Наші молитви і наша солідарність з ними вказують, що всі ми діти Божі, всі ми Христові.

Місцевий: За збереження давньої традиції, щоб бабусі й дідусі були учасниками виховання внуків.

Сім’я — це не тільки батьки і діти, а й бабусі, дідусі та інші родичі. Дуже часто вони грають важливу роль у вихованні підростаючого покоління, і вплив їх недооцінювати не можна.

Тепер роль бабусь і дідусів просто неоціненна. Поки батьки перебувають на роботі, вони пильнують онуків, під час хвороб доглядають за ними, коли батьки йдуть вечорами в кіно, в театр або в гості, сидять з ними, так допомагають своїм дітям відпочити морально та фізично.

Завдяки дідусям і бабусям діти розширюють свій кругозір, завдяки їм набувають неоціненний досвід у спілкуванні зі старшим поколінням. Часто батьки через нестачу часу не можуть приділити дітям належної уваги, на відміну від старшого покоління, яке намагається дати їм частину свого емоційного багатства.

Кажуть, що між дітьми та літніми людьми існує якийсь «містичний зв’язок»: казка, яку розповідає дідусь чи бабуся набагато цікавіша, ніж та сама казка з уст батька. Папа Франциск звертає увагу на Євангеліє про відвідини Єлизавети.

Це Євангеліє зустрічі старших і молодших. Чуємо про молоду Марію і старшу Єлизавету. Марія вказує нам дорогу: йти до старшої родички, щоб їй допомогти, також навчитися від неї мудрості життя.

Єднаючись у молитвах за майбутнє наших дітей, не вбираймо надто стиль сучасних сімей без старших, даймо дітям можливість бути з бабусею й дідусем, тому що їхнє виховання набагато цінніше за комп’ютер і вулицю, їхня духовність і доброта передаються на все життя.

Покровитель: св. Василіса

Мучениця Василіса Никомидійська постраждала за віру Христову за часів імператора Діоклетіана. Правитель Никомидії Олександр наказав схопити дев’ятирічну Василісу і примушував її відректися від Христа.

Проте юна отроковиця проявила непохитну твердість, і за це була піддана страшним мукам. Але благодаттю Божою вона залишилася живою і неушкодженою.

Це так вразило Олександра, що він сам увірував у Христа і прийняв Хрещення. Проживши після цього недовго, він мирно відійшов до Господа, а слідом за ним і свята Василіса. Кончина її супроводжувалася чудесними знаменнями. Сталося це в 309 році.

Джерело: misionar.in.ua