Таїнство присутності Христа

Святкуючи урочистість Воскресіння Господнього, спробуймо краще зрозуміти нашу віру в біблійному світлі.

Один хлопець запитав священика: — Якщо Бог повсюди, то для чого мені ходити до церкви? Той відповів: — У повітрі є вода; але коли тобі хочеться пити, ти повинен іти до джерела.

***

Установлення Пасхи описується в Книзі Вихід (розд. 12-13). Місяць нісан (або авів) називається першим місяцем року, бо в ньому має святкуватися найважливіше свято ізраїльтян — Пасха. Урочисто споживаючи особливу вечерю, віруючі брали символічну участь у виході з неволі Єгипту до свободи Божого народу в Обіцяній землі. Через вихід вони стали народом і згадували про це щороку, святкуючи Пасху. Під час такої пасхальної вечері Ісус установив Таїнство Євхаристії, доповнюючи давню традицію. І перші християни зробили крок уперед: замість суботи вони починають святкувати неділю, яка стає щотижневою Пасхою, нероздільно пов’язаною зі пам’яткою Останньої вечері — з Євхаристією.

Перший день тижня

Союз із Мойсеєм передбачав як святий день суботу; для християн же днем Нового Завіту стала неділя — день Воскресіння Ісуса Христа. Зі зміною союзу та священства настає зміна священного дня. Ми знаємо, що вже на восьмий день після Воскресіння апостоли збираються в горниці. Таким чином, неділя стає спомином Воскресіння Христа, таїнством Його присутності в Церкві та пророцтвом Його другого об’явлення.

Оріген сказав: «Хто досконалий — той завжди зайнятий у словах, учинках та думках Словом Божим, той завжди у Його днях, і для нього всі дні — це неділя». Цей Отець Церкви пише, що сам Господь переніс свято суботи на схід Сонця, тобто на неділю, називаючи її «Господнім днем», у який Ісус перевершив шість днів створення.

Сама цифра «6» у Біблії вказує на неповноту, недосконалість. Шість днів — символ усього земного, а Ісус у неділю зробив крок далі, увійшовши в Божий відпочинок. Неділя як перший день тижня є спомином того першого дня, коли було створене світло, коли був даний початок усьому сущому. Своїм Воскресінням Ісус приніс нове світло в цей світ і дав початок новому творінню, новому світу. Євреї чекали на суботу як на день відпочинку; для християн же неділя — день Воскресіння — це перший день нового світу, створеного наново, світу благодаті та виправдання, що випромінює світло Христа. Немає більше відпочинку, бо він буде у восьмий день.

Восьмий день

Християни вбачали в неділі не лише перший день нового створення, а й також восьмий день, що виходить поза людські мірки. Це день вічний, — день, який не знатиме заходу, бо вічним Сонцем у ньому буде Агнець (пор. Одкр 21, 23). У римській культурі це гармонійно збіглося з іншим фактом: неділя називалася dies solis, «днем сонця» (Sunday, Sonntag). Християни освятили язичницьку традицію, вказуючи, що цим світлом з висоти є Христос, Сонце справедливості (пор. Лк 1, 78).

Тож восьмий день — це день вічності, коли вдруге об’явиться Христос. Для нас на землі звичним є семиденний цикл. Тож коли ми говоримо про восьмий день, то розуміємо, що це вихід поза наш земний цикл, вхід у щось позалюдське. Неділя має в собі характеристики вічності, бо в ній ми зустрічаємося з Христом Воскреслим, отримуємо Євхаристію — завдаток майбутньої слави. Кожна неділя має нагадувати про позачасове призначення людини: на нас чекає вічність, а земне життя — лише одна серія набагато довшого й цікавішого існування.

Тижнева Пасха

Кожна неділя є Пасхою, урочистістю нашого визволення з неволі гріха. Є кілька маленьких моментів під час недільної Літургії, що нас відсилають до урочистої Літургії Надвечір’я Пасхи — Пасхальної Вігілії (з лат. vigilia — чування), яка є, за визначенням св. Августина, «матір’ю всіх святих вігілій».

По-перше, окроплення освяченою водою. Як у Пасхальну ніч освячується вода, призначена для вділення Таїнства Хрещення, так у неділю ми згадуємо — через окроплення — про нашу гідність Божих дітей, отриману завдяки пасхальній жертві Ісуса.

По-друге, визнання віри. У Надвечір’я Пасхи, перш ніж прийняти Хрещення, кандидат відрікається від зла й гріха та визнає віру згідно з давньою формулою. Так і в неділю ми не лише промовляємо ще одну молитву, а й пригадуємо самі собі той фундамент нашого життя як віруючих.

Окремо згадаємо гімн «Слава во вишніх Богу», більшу кількість читань, спів «Алілуя», притаманні для недільної Служби Божої в латинському обряді. Усе це прикрашає Богослужіння, щоби воно нам нагадувало найбільше свято літургійного року — Пасху. Святий Августин писав: «Неділя — таїнство Пасхи». Кожної неділі через її святкування ми маємо відновлювати в собі радість Воскресіння Ісуса, те світле відчуття урочистості Воскресіння.

День Євхаристії

Тож неділя — це таїнство присутності Ісуса у Його Церкві, посеред своїх учнів. Його присутність втілюється у щось конкретне, а саме: у Євхаристію, Причастя. Під час пасхальної вечері Ізраїля було необхідно їсти пасхальне ягня та іншу ритуальну їжу. Уся ця їжа: прісні хліби, гіркі трави, вино — дуже символічна, і кожен мусив узяти участь у трапезі, щоби символи мали вплив також і на нього. Крім цього, у Єгипті євреї мали позначити вхід своїх домів кров’ю ягняти, щоб уберегтися від ангела знищення. Неділя у християн теж нерозривно пов’язана з євхаристійною трапезою, коли ми «споживаємо» Боже Слово та їмо Тіло й Кров Спасителя, Агнця Божого, який узяв на себе гріхи світу, спасаючи нас від загибелі.

Євхаристія й неділя приводять нас до Церкви, до спільноти учнів Христа. Ісус приходив до апостолів, зібраних в очікуванні на Нього. І сьогодні неділя — це день спільної радості, розділеної з іншими. Не хочеться бути банальним, але нагадування про недостатність віри в серці, а отже, про обов’язковість присутності на Святій Літургії в день Воскресіння, ніколи не буде зайвим.

о. Патрик Оліх OFM, Католицький Вісник

Джерело: CREDO