Наша парафія втратила Сина - Героя України

Упав, як Лицар України

Звістка, про те, що 4 грудня Микола Мялковський віддав за нас життя на полі бою, розірвала нам серця. Нікому не віриться, що не зможемо побачити його очей і усмішки.

Цей гарний, кремезний воїн у спогадах лишився жвавим хлопчиком-бешкетником Миколкою: веселої вдачі, говіркий, артистичний, кмітливий і винахідливий. Він був дуже талановитий: малював зі своєю Мамою-художницею, грав на скрипці, любив грати в шахи, займатися спортом, співав у церковному хорі. Миколка був учнем нашої Недільної школи, а також активним УМХівцем. У Різдвяний час брав участь у Вертепі й ходив з нами колядувати, несучи вулицями рідного міста Різдвяну Зірку. Одного разу, коли втомлені колядники частувалися вечерею у нас вдома, Миколка подивився на один з тортиків і сказав: «Пані Тетяна, я нюхом бачу, що там є чорнослив...» Ми всі розсміялися і досі пам’ятаємо, що він не любив чорнослива.

Миколка товаришував і дуже підтримував свою троюрідну сестричку Єву, яка через важку хворобу в минулому році відійшла до Вічності.

Так боляче...

Дорогий Микола, дякуємо Тобі. Віримо, що Ти тепер поруч з кожним із нас і що Твоя геройська смерть принесе великі плоди для нашої України і Церкви. Обіймаємо молитвою Тебе і Твою Маму Тетяну, просимо, щоб Господь допоміг їй у цьому нестерпному болі втрати.

Ти залишив цю землю перед святом Миколая,
Миколко, Сину, Друже, Побратиме...
Душі Твоєї ворог не здолає,
Вона і в Небі боротьбу вестиме...

Вічная пам’ять...

https://www.youtube.com/watch?v=-wWiIHqsCQg