Новини

4 травня 2014 об 14:00 в приміщенні Музею Волинської ікони, що по вул. Ярощука 5 владка Йосафат (Говера), екзарх Луцький, у співлужінні священиків екзархату відслужить Молебень до Пресвятої Богородиці. До участі запрошуються всі бажаючі помолитися за кращу долю українського народу перед святинею Волинської землі.

Загальне: Щоб засоби масової інформації були знаряддям в службі правді та миру. Місійне: Щоб Марія, Зірка Євангелізації, вела місію Церкви, коли вона звіщає Христа всім народам. Місцевий: Щоб українські батьки виховували своїх дітей в дусі побожності, терпеливості та доброго християнського прикладу Покровитель на місяць Свята Пелагія

В день канонізації двох пап Івана XIII та Івана Павла II у Луцькому монастирі троє юнаків, на своє прохання, були прийняті в ряди Вівтарної Дружини

У неділю, 27 квітня 2014 року, під час Святої Меси на площі перед ватиканською базилікою Святого Петра, Вселенський Архиєрей Франциск канонізував, тобто зарахував до лику святих Католицької Церкви, двох своїх попередників на Петровому престолі, Папу Івана ХХІІІ і Папу Івана Павла ІІ.

З Главою Католицької Церкви співслужили вислужений Папа Венедикт XVI, 150 кардиналів, понад 700 єпископів та величезна кількість священиків. Серед них – Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, та Преосвященніший Мечислав Мокшицький, Голова Конференції Римо-Католицьких Єпископів України, який свого часу був другим особистим секретарем святого Івана Павла ІІ.

Таїнство воскресіння тісно пов’язане з таїнством страстей і смерті. Разом вони творять Пасхальне таїнство. Євангелист Йоан подає нам у розд. 20 свого Євангелія дві появи воскреслого Ісуса: спочатку Він з’являється приватно Марії Магдалині, а відтак, більш офіційно, групі апостолів, спершу без Томи, а відтак разом і з Томою.

Дещо несподівано пролунало рішення Папи Франциска про спільну канонізацію Йоана ХХІІІ і Йоана Павла ІІ. Добрий Папа і Великий Папа разом входять до почту святих. «Та хіба Рим їх вмістить?» — бідкалися мешканці Вільного Міста, думаючи про натовпи, які прибудуть на 27 квітня 2014 р. на канонізаційні урочистості. Йдеться не мало не багато як про двох найбільших свідків віри соборної епохи: один дав імпульс віднові Церкви, інавгуруючи ХХІ-й в історії християнства Вселенський Собор; другий як активний його учасник втілював Собор у життя, самим собою показуючи, ким може бути пособорний католик і пособорний пастир.

Канонізація є остаточним актом. Це такий папський акт, в якому втілюється в життя папська непомильність, при беатифікації про це не говориться, хоч канонізація і беатифікація стосується підтвердження того самого - святості особи. Церква постановляє, що хтось є святим, але ніколи не протилежний факт.

23 квітня у НВК ЗОШ №3 відбулась фото-презентація та виставка робіт майстер-класів писанкарства. Враження дітей від перегляду не можливо передати. Кожен учасник майстер-класу мав можливість побачити на світлинах себе і своїх друзів в процесі творчості.

«Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим що ненавидять нас, простім все з Воскресінням…» (Пасхальна Утреня)

Вітаючись сьогодні “Христос воскрес – воістину воскрес”, поспитаймо себе, яке значення має це вітання для нас. Це тільки слова? Гарний, християнський привіт? Чи може радісний оклик свідка, який зустрів Воскреслого і бажає поділитися цією радістю з цілим світом?

Силою Твого Воскресіння, яке цього року святкуємо разом з Церквами, які дотримуються юліянського календаря, просимо Тебе просвічувати та надихати ініціативи примирення в Україні, щоб усі зацікавлені сторони, підтримувані міжнародною спільнотою, доклали всіх зусиль для запобігання насильству та щоб у дусі єдності й діалогу будувати майбутнє країни. Щоб вони, як брати, могли взивати сьогодні: «Христос Воскрес!» (промовив по-українськи).

Для апостолів і перших християн Пасха-Перехід стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерти і від смерти до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із жидами свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерти.

В цей нелегкий для нашої української землі час, коли народ повстав проти обману і насильства, корупції та суспільної несправедливості, загрожений зовнішньою інтервенцією окупанта, гаслами фальшивого братолюбства, станьмо підтримкою своєму ближньому, вміймо простити один одному взаємні образи, не вагаймося казати правду і жити нею, викривати лицемірство і обман, шукаймо того, що нас об’єднує, бо “в єдності сила народу”.

Наші серця і душі переповнює радість, якою поділився ангел із жінками, що були переконані, ніби йдуть на могилу віддати останню повинність своєму Вчителеві: «Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут, він воскрес»! (Мт. 28, 5 – 6).