Новини

«Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я» (Лк. 1, 49). Цими словами Діва Марія, Мати Божа, оспівує ті предивні речі, які Господь вчинив в історії свого народу та в її власному житті. І саме цей спів прославлення й вдячності підноситься з земель давньої Київської Русі, яка святкує 1025-річчя Хрещення. Нехай до всіх долине і моє сердечне привітання.

Днями 17-18 серпня, наша Церква переживала ледь не найважливішу подію свого існування. Члени спільноти УМХ і парафіяни Луцького монастиря Святого Василія Великого стали свідками історичної миті посвячення Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві. Кожен прочанин відчув неймовірне піднесення і гордість за себе і нашу Церкву. На прощу луцькі парафіяни виїхали з самого ранку і, не зважаючи на спеку та важку дорогу, з чудовим настроєм по обіді прибули в столицю. Ще здалеку було видно Патріарший Собор, який височіє над Дніпром і виблискує куполами, який за словами Блаженнішого Святослава: «наче та наречена, що готується до шлюбу, чекає свого освячення».

Практично читачеві подається чітке приготування для сприйняття уривка у певному ключі, адже обрамлення уривка скеровує читача до роздумування над запитанням: хто є такий Ісус? Від припущень жителів Назарета, судження Ірода Антипи аж до виявлення бачення Ісуса самими учнями. Читач отримує певний спектр суджень про Ісуса: від Ісуса як звичайної людини, що зростала у Назареті, через Ісуса, баченого Іродом як воскреслого з мертвих, аж до максимуму – Ісуса як Сина Божого. Останнє судження було зроблене тими, що були поряд з Ісусом, його учнями, особливо на основі подій, описаних у Мт 14,14-22 та Мт 14,22-34.

18 серпня 2013 року від 9.00 до 12.00 в ефірі Першого Національного телеканалу України дивіться пряму телетрансляцію урочистого освячення Патріаршого Собору Воскресіння Христового УГКЦ.

Напередодні свого візиту до Києва cпеціальний посланець Папи Франциска на святкуваннях 1025-річчя Хрещення Русі-України, кардинал Аюдріс Юзас Бачкіс, вислужений Архиєпископ Вільнюський, відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ

17-18 серпня 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення України-Русі відбудеться Міжнародна всецерковна проща та освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві.

Читачам пропонується розважити над долями людей, які жили на землях України на зорі XX ст. У книжці, яка відкриває серію видань про блаженних, зібрано короткі біографії семи блаженних Слуг Божих УГКЦ, яких 27 червня 2001 року беатифікував Святіший Отець Іван Павло ІІ під час свого візиту в Україну.

В суботу 10 серпня спільнота УМХ провела зустріч з людьми з особливими потребами на околиці Луцька біля озера.

В літературі про монаше життя в Україні і Білорусії широко вживається термін «василіани». Це слово вживається так у відношенні до історичних монахів в Православній, як і Греко-католицькій Церквах, – так з’єднаних у Чині, як і незалежних монастирів. Це може вводити деякі неясності і вимагає уточнень. Термін «василіани» має дуже широке значення... Сьогодні назва «василіани» стала в нас назвою власною ченців, які живуть в Чині св. Василія Великого св. Йосафата.

«Цією Божественною Літургією ми, єпископи Української Греко-Католицької Церкви, розпочинаємо наш Синод», – сказав 11 серпня Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) під час проповіді в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Говорячи про тему Синоду, Глава УГКЦ зазначив, що центральним питанням буде, як сьогодні «зробити зрячою сучасну людину, як нам ділитися вірою, як нам, віруючим ХХІ століття, провідувати Слово Боже в сучасній культурі». Блаженніший Святослав попросив вірних греко-католиків молитися за Синод.

У сьому неділю по Зісланні Святого Духа читається Євангеліє від Матея про оздоровлення двох сліпців і німого біснуватого (Мт 9,27-35). Пропонуємо коментар деяких Святих Отців та давньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

З проголошенням Берестейської церковної унії в жовтні 1596 р. собор Святої Софії в Києві де-факто став головним катедральним храмом Київської унійної митрополії та осідком предстоятеля Унійної Церкви, хоча тогочасний митрополит Михайло (Рагоза) до своєї смерті в 1599 р. переважно резидував у Вільні.

Владу прощати гріхи Господь передасть своїм учням (Мт 18,18). Покликання Церкви – нести світові визволення через свідоцтво прощення і нового життя, яке з нього починається.

Церква має дати сенс, новий сенс для служіння влади. І тільки тоді ці державні структури можуть пережити свій ренесанс. Не тоді, коли вони підкорять собі церкву, ні. А коли вони її послухають. Коли той, хто іде до влади, розумітиме, що його метою є не зберегти свій капітал, чи створити якийсь окремий суперзахист для свого бізнесу, ні. Має бути, аби людина, ідучи до влади, хотіла послужити комусь, пожертвувати чимось для свого ближнього.

Що нам і тобі, Сину Божий? Інакшими словами, що Тобі до нас. Одне з найбільших й найгостріших запитань, що стоять перед людиною: що Богові до нас? Те, що робить Ісус є відповіддю на це запитання, радше Його прихід, Він сам є відповіддю: „Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним” (Йо 3,16). Бог той, хто залишає дев’яносто дев’ять овець, щоб знайти одну заблукану (Лк 15,4-7)