Загальноцерковні новини

Сьогодні ми живемо у світі, який стає щоразу «тіснішим» і де, в результаті, усім нам мало би бути легше бути сусідами. Розвиток у сфері подорожування та комунікаційних технологій приближує нас і робить більш пов’язаними, і навіть глобалізація чинить нас щоразу більш взаємозалежними. Однак поділи, які часами є досить глибокими, продовжують існувати у нашій людській родині. На глобальному рівні ми бачимо величезний розрив між багатством заможних і крайніми злиднями бідних.

Завершення Євангелія від Луки містить підтвердження воскресіння Ісуса, опис доручення апостолам місії для всіх народів та вознесіння Ісуса.

Відлітаючи зі Святої Землі, на борту літака Папа Франциск зустрівся з журналістами. Він відповів на питання стосовно педофілії, реформи Римської Курії, фінансових скандалів та окреслив деякі плани на майбутнє.

У неділю 25 травня 2014 року Папа Франциск та Вселенський Константинопільський Патріарх Вартоломей І, зустрічаючись у Єрусалимі, підписали Спільну декларацію наступного змісту

Сьогоднішній євангельський уривок представляє нам шлях від темряви до світла, або боротьбу здорового глузду проти релігійних спекуляцій фарисеїв. З одного боку маємо одного чоловіка, а з іншого – цілу групу людей. Уривок розпочинається, отже, з одним сліпим на сцені, а закінчується, натомість, з натовпом сліпих, зцілити яких видається неможливо і самих винних у власній сліпоті. Вкінці уривку наш сліпий не лише матиме рацію, але зможе так само зустріти того, хто дав йому зір і повернув сенс його існуванню. Шлях віри сліпонародженого, це – шлях до світла, до повноти життя, яким є сам Ісус.

У Патріаршому соборі Воскресіння Христового 21 травня, у день пам’яті євангелиста Івана Богослова, відбулася архиєрейська хіротонія владики Василя (Тучапця), Екзарха Харківського.

Хто ця жінка, що за одну розмову з Ісусом, тривалість якої можна виміряти хвилинами – в крайньому випадку, якоюсь годинкою – зуміла пройти шлях визволення від складного минулого і невпорядкованого теперішнього до відважного свідчення про того «чоловіка, що сказав їй все, що вона робила», закликаючи усіх самим «прийти і подивитися чи не Христос він»?

Дорогі та улюблені в Христі! Сьогодні звертаюся до всіх вас, парафіяни Української Греко-Католицької Церкви на чолі зі священиками та єпископами, і запрошую кожного зокрема пуститися цими днями разом зі мною в одне незвичайне паломництво, що триватиме десять днів, від Вознесіння Господнього до Зіслання Святого Духа (П’ятдесятниці). Це паломництво ми назвали Декадою місійності, щоб звернути увагу всієї нашої Церкви на спільне покликання бути «місійними», тобто бути спільнотою, яка готова ділитися Божим Словом спасіння з іншими людьми.

14 травня 2014 року священики УГКЦ взяли участь у третій Всеукраїнській прощі до Перемишлян. Богослужіння цього року очолив Архиєпископ Василь Семенюк, митрополит Тернопільський, у співслужінні Архиєпископа Ігоря Возьняка, митрополита Львівського, владики Василя Івасюка, єпарха Коломийсько-Чернівецького, владики Тараса Сеньківа, Апостольського адміністратора Стрийської єпархії, владики Йосафата Говери, екзарха Луцького, та численного духовенства з усіх єпархій УГКЦ.

З п’ятим розділом євангелист Йоан знову міняє краєвид свого Євангелія. Ісус покидає Галилею, де він учинив другий знак – зцілення сина царського урядовця, і подається в Єрусалим на якесь свято, можливо П’ятидесятницю. За мурами міста знаходиться великий басейн, названий Ветесда, або Ветцада з величезною кількістю води, призначеної для різних вжитків у храмі, який знаходився поруч. Через те, що була накрита, а також через близькість храму, при купелі завжди був великий плин людей та вирішувалося багато справ. Збираються тут також численні хворі. Однак, більше як місце зустрічі, купіль стає місцем збіговища, тому що кожен егоїстично думає першим увійти у воду, як тільки ця заворушиться. Серед народу існувало повір’я, що це ангел Господній сходив час від часу і заколочував воду; і хто б першим занурився по тому, як вода заколочувалася, одужував, не зважаючи на те, якою б там вже була його хвороба.

Зробімо з наших сердець „родючу ріллю” для того щоб слухати та приймати Слово Боже, і через те приносити плоди – написав папа Франциск в посланні на цьогорічний, 51 Всесвітній День Молитви за Покликання. За багаторічною практикою, цей день відзначається в Неділю Доброго Пастиря, тобто в IV Великодню Неділю, яка цього року припадає 11 травня. Цьогорічний День буде відзначатися під гаслом „Покликання – свідчення правди”.

Текст Євангелії в Мк 15, 42 – 16, 8 який читаємо в третю неділю після Пасхи, містить дуже важливі твердження, які відкривають перед кожним глибину любові Бога до людини, яку поміж численними свідченнями впродовж історії існування людства, в особливий та унікальний спосіб, Господь виявив через воплочення, життя, смерть, погребення та воскресіння Ісуса з Назарету.

У неділю, 27 квітня 2014 року, під час Святої Меси на площі перед ватиканською базилікою Святого Петра, Вселенський Архиєрей Франциск канонізував, тобто зарахував до лику святих Католицької Церкви, двох своїх попередників на Петровому престолі, Папу Івана ХХІІІ і Папу Івана Павла ІІ.

Таїнство воскресіння тісно пов’язане з таїнством страстей і смерті. Разом вони творять Пасхальне таїнство. Євангелист Йоан подає нам у розд. 20 свого Євангелія дві появи воскреслого Ісуса: спочатку Він з’являється приватно Марії Магдалині, а відтак, більш офіційно, групі апостолів, спершу без Томи, а відтак разом і з Томою.

Дещо несподівано пролунало рішення Папи Франциска про спільну канонізацію Йоана ХХІІІ і Йоана Павла ІІ. Добрий Папа і Великий Папа разом входять до почту святих. «Та хіба Рим їх вмістить?» — бідкалися мешканці Вільного Міста, думаючи про натовпи, які прибудуть на 27 квітня 2014 р. на канонізаційні урочистості. Йдеться не мало не багато як про двох найбільших свідків віри соборної епохи: один дав імпульс віднові Церкви, інавгуруючи ХХІ-й в історії християнства Вселенський Собор; другий як активний його учасник втілював Собор у життя, самим собою показуючи, ким може бути пособорний католик і пособорний пастир.